Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ФЕДЮКОВКА, село при безъименномъ ручьѣ, впадающемъ въ Тикичъ съ правой стороны при селѣ Веселомъ-Кутѣ, въ 5-ти верстахъ отъ села Тыновки. Жителей обоего пола 1351 и иновѣрцевъ 20; земли 3289 десятинъ. Окрестности Федюковки еще въ прошломъ вѣкѣ были покрыты дубровами или дубовыми лѣсами, принадлежавшими къ селу Жидовской-Греблѣ. На мѣстѣ нынѣшняго села лѣтъ за 200 былъ хуторъ Ѳеодора Мороза; почему и образовавшіеся при хуторѣ село получило названіе Федюковки. Замѣчателенъ близъ села нынѣ существующій хуторъ, называемый Саврановъ, тѣмъ, что въ немъ въ 1762 году имѣли притонъ тогдашніе инсургенты, названные отъ поляковъ гайдамаками. На близъ проходящей дорогѣ отъ Ставицъ въ Лысянку и Звенигородку, они, по тогдашнему выраженію, охотились на волковъ и лисицъ и разумѣли подъ первымъ названіемъ ляховъ, а подъ вторымъ жидовъ—этихъ давнихъ паразитовъ нашего края. По усмиреніи революціи, при помощи Русскихъ войскъ, 12-ть изъ этихъ охотниковъ были казнены въ Саврановѣ хуторѣ. Федюковка съ Жидовскою-Греблею принадлежала къ Ставищскому старотству, а потомъ къ обширному имѣнію графовъ Браницкихъ. Въ концѣ прошлаго вѣка село подарено Ерличу; по смерти сего, поступило къ дочери его Бенигнѣ, по мужу Злотницкой, продавшей около 1840 года извѣстному адвокату Викентію Щукѣ. По смерти Щуки Федюковку купилъ въ 1848 году одинъ изъ управляющихъ имѣніемъ графа Браницкаго Валеріанъ Станиславовичъ Узембло, купившій также село Свейковку (400 рев. душъ) въ Житомірскомъ уѣздѣ; но въ 1857 году онъ продалъ Федюковку женѣ надворнаго совѣтника Агафіи Степановнѣ Ерличъ (латин. исповѣд.).
Переклад
ФЕДЮКІВКА, село над безіменним струмком, що впадає в Тікич з правого боку біля села Веселого Кута, за 5 верст від села Тинівки. Жителів обох статей 1351 та іновірців 20; землі 3289 десятин. Околиці Федюківки ще в минулому столітті були вкриті дібровами, або дубовими лісами, що належали до села Жидівської Греблі [нині Калинове]. На місці теперішнього села років 200 тому був хутір Феодора Мороза; тому й село, що утворилося біля хутора, дістало назву Федюківки. Хутір, що й нині існує біля села і зветься Савранів, примітний тим, що 1762 року в ньому мали пристановище тодішні інсургенти, яких поляки називали гайдамаками. На дорозі від Ставища до Лисянки й Звенигородки, що проходить поблизу, вони, за тодішнім висловом, полювали на вовків і лисиць, розуміючи під першою назвою ляхів, а під другою — євреїв, цих давніх паразитів нашого краю. Після придушення революції за допомогою російських військ 12 із цих мисливців було страчено на Савранівому хуторі. Федюківка разом із Жидівською Греблею належала до Ставищенського староства, а потім — до обширного маєтку графів Браницьких. Наприкінці минулого століття село подаровано Ерлічу; після його смерті воно перейшло до його дочки Бенігни, за чоловіком Злотницької, яка близько 1840 року продала його відомому адвокатові Вікентію Щуці. Після смерті Щуки Федюківку 1848 року купив один з управителів маєтку графа Браницького Валеріан Станіславович Узембло, який купив також село Свейковку (400 рев. душ) у Житомирському повіті; але 1857 року він продав Федюківку дружині надвірного радника Агафії Степанівні Ерліч (латин. віросп.).
Оригінал
Церковь Свято-Михайловская, деревяная, 5-го класса, земли имѣетъ 35½ десятинъ, неизвѣстно когда построена; но въ 1768 году уже существовала.
Переклад
Церква Свято-Михайлівська, дерев’яна, 5-го класу, землі має 35½ десятини; невідомо, коли збудована, але 1768 року вже існувала.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 3289 десятин ≈ 3593 га; 35½ десятини ≈ 38,8 га. Перерахунок наш.
Назва. «Федюковка» — Федюківка.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Таращанський повіт, «Селенія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Сторінки
- 442 · скан 442
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 442. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/fediukivka/