Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

ДИВИНЪ, село при ручьѣ Жерко, за 12 верстъ впадающемъ въ рѣку Ирпень при селеніи Дѣдовщинѣ. Жителей обоего пола 1691. Принадлежитъ двумъ помѣщикамъ: одна часть съ 2085 десятинами земли и 280 ревизскими душами принадлежитъ помѣщику Добринскому (правосл.), купившему оную въ 1856 году отъ Невинскаго, а другая съ такимъ же количествомъ земли и 225 ревиз. душъ принадлежитъ Станиславу и Викторіи Піонтковскимъ.

Переклад

ДИВИН, село над струмком Жерко, який за 12 верст [від села] впадає в річку Ірпінь біля поселення Дідовщини. Жителів обох статей 1691. Належить двом поміщикам: одна частина з 2085 десятинами землі й 280 ревізькими душами належить поміщикові Добринському (правосл.), який купив її 1856 року в Невінського, а друга, з такою самою кількістю землі й 225 ревіз. душами, належить Станіславові та Вікторії Піонтковським.

Оригінал

Церковь Троицкая, деревяная (изъ дубоваго дерева), существовала уже въ 1746 году, какъ видно изъ визиты того года. По штатамъ причислена къ 4-му классу; земли имѣетъ 46 десятинъ. Къ Дивинскому приходу причислена деревня Вульшка въ 3-хъ верстахъ отстоящая Жителей въ ней 558; земли 1938 десятинъ. Принадлежитъ помѣщику Гавріилу Крыжановскому (см. Вульшка Кіевскаго уѣзда). Есть кирпичный и небольшой сахарный заводы.

Переклад

Церква Троїцька, дерев’яна (з дубового дерева), існувала вже 1746 року, як видно з візити того року. За штатом зарахована до 4-го класу; землі має 46 десятин. До дивинської парафії приписано село Вульшка, що лежить за 3 версти. Жителів у ньому 558; землі 1938 десятин. Належить поміщикові Гавриїлові Крижановському (див. Вульшка Київського повіту). Є цегельний і невеликий цукровий заводи.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 12 верст ≈ 12,8 км; 2085 десятин ≈ 2278 га; 46 десятин ≈ 50,3 га; 3 версти ≈ 3,2 км; 1938 десятин ≈ 2117 га. Перерахунок наш.

Назва. «Дивинъ» — Дивин.

«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.

«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ РАЗНЫМЪ ПОМѢЩИКАМЪ.»
Сторінки
170 · скан 170
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 170. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/dyvyn/