Дибинці у Похилевича (1864)

Переклад

ДИБИНЦІ, село на правому березі Росі, навпроти села Чайок. Жителів обох статей 1380. 1790 року налічувалося 1002 [жителі] у 131 дворі. Дибинці відомі значним виробництвом глиняного посуду, який збувають на навколишніх ярмарках і вивозять до Херсонської губернії, а також вогнетривкої цегли, яку виготовляють тут для фабрик і заводів. На південний захід від села, на підвищеній місцевості, є до 10 могил, з вершини яких видно околиці верст на 60, і урочище Караїмовка.

Переклад

Церква дерев’яна, на честь Успіння Пресвятої Богородиці, 5-го класу; землі має 87 десятин; уперше збудована 1742 року. Нинішня ж — 1782 року. Про дибинецького священика у візиті за 1790 рік зроблено таку помітку: «при тей церкви пароха актуальнего нема, тилько коммендар̅ презентованый, а не институеваный. В. Х. Янъ Бялошидскій, од бискупа заграничнего, а потым од апостазіи и клятвы пр̅ез В. І. Х. Михаила Примовича, оффиціала генеральнего Кіевскіего дня 14 октября 1776 года абсольвованый, и за вынесіоным з нунціатуры Апостольскіей инструментем од суспенсы и неключимства увальніоный и диспенсованый, кторый и по дзись дзіень зостае. Дяк при тей церкви Максим Помазаненко....... простой кондиціи.......» [при цій церкві дійсного пароха немає, лише коммендар, презентований, але не інституйований. В. Х. Ян Бялошидський, від закордонного єпископа, а потім від апостазії та прокляття через В. І. Х. Михаїла Примовича, генерального київського офіціала, дня 14 жовтня 1776 року розрішений, а за документом, отриманим з Апостольської нунціатури, звільнений від суспензії та неключимства й диспенсований; він і досі залишається. Дяк при цій церкві Максим Помазаненко… простого стану…]. Утім, за народним переказом, до спорудження описаної церкви 1742 року, або ще до руїн, у Дибинцях було дві церкви, знищені татарами й поляками.