Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
БОРОДЯНКА мѣстечко на лѣвой сторонѣ рѣки Здвижа, въ 50-ти верстахъ отъ Кіева и въ 8-ми ниже деревни Новой Гребли. Жителей обоего пола: православныхъ 1400, римскихъ католиковъ 9, евреевъ 284. Въ 1783 году считалось 1290 однихъ русскихъ. Резиденція помѣщика Ламберта Осиповича Понатовскаго и завѣдывающей его имѣніями конторы. Къ Бородянскому имѣнію въ настоящее время причисляются села: Дружня, Загальцы и деревни: Качалы, Песковка, Галенка и Новая Буда съ 29,669 десятинами земли. Владѣльцу кромѣ этаго имѣнія, принадлежитъ село Сальковъ въ Переяславскомъ уѣздѣ и третья часть доходовъ Шендеровскаго леннаго имѣнія. Въ Бородянкѣ находится кромѣ двухъ водяныхъ мельницъ холщевой и кожевенный заводъ, а во всемъ Бородянскомъ имѣніи нынѣшнимъ владѣльцемъ заведено четырехпольное раціональное хозяйство, со многими усовершенствованіями въ видахъ произрастеній и способахъ ихъ обработыванія. Бородянкою владѣлъ гетманъ Выговскій. Но въ 1660 году 31-го декабря, царь Алексѣй Михайловичъ пожаловалъ это мѣстечко совокупно съ селами: Загальцы, Новая Гребля, Мосаны и Красноселье за Припетью Кіево-Михайловскому монастырю. Но какъ Польское правительство не признавало пожалованій, здѣланныхъ Русскими Государями: то эти имѣнія отняты у монастыря не безъ кровопролитія, по обыкновенію того времени. Въ письмѣ Палія къ гетману Мазепѣ, приведенному у Велички 1), говорится, что въ 1693 году на второй день праздника Рождества Христова, Поляки истребили въ мѣстечкѣ Бородянкѣ множество народа, трупами заслали землю. Съ половины прошлаго вѣка Бородянка съ окрестными селеніями до самаго Горностайполя принадлежала Евстафію Потоцкому-Чеснику коронному, а потомъ Винцентію Потоцкому коронному подкоморію. Къ концу столѣтія Бородянское имѣніе послѣ короткаго состоянія въ рукахъ извѣстнаго Моршковскаго, досталось Савицкой, отъ которой въ 1820 году куплено отцемъ настоящаго владѣльца.
Переклад
БОРОДЯНКА, містечко на лівому березі річки Здвиж, за 50 верст від Києва і за 8 [верст] нижче села Нової Греблі. Жителів обох статей: православних 1400, римо-католиків 9, євреїв 284. 1783 року налічувалося 1290 самих лише руських [жителів]. Резиденція поміщика Ламберта Осиповича Понатовського і контори, що завідує його маєтками. До бородянського маєтку нині належать села Дружня й Загальці та села [у книзі — «деревни»] Качали, Песковка, Галенка й Нова Буда з 29 669 десятинами землі. Власникові, крім цього маєтку, належать село Сальков у Переяславському повіті та третина прибутків шендеровського ленного маєтку. У Бородянці, крім двох водяних млинів, є полотняний і шкіряний завод, а в усьому бородянському маєтку нинішній власник запровадив раціональне чотирипільне господарство з багатьма вдосконаленнями щодо видів рослин і способів їх обробітку. Бородянкою володів гетьман Виговський. Але 31 грудня 1660 року цар Олексій Михайлович пожалував це містечко разом із селами Загальці, Нова Гребля, Мосани й Красноселля за Прип’яттю Києво-Михайлівському монастирю. Та оскільки польський уряд не визнавав пожалувань, зроблених російськими государями, ці маєтки відібрали в монастиря не без кровопролиття, як заведено було в той час. У листі Палія до гетьмана Мазепи, наведеному в Величка 1), сказано, що 1693 року, на другий день свята Різдва Христового, поляки вигубили в містечку Бородянці безліч люду, трупами встелили землю. З половини минулого століття Бородянка з навколишніми поселеннями аж до самого Горностайполя належала Євстафію Потоцькому, коронному чашникові, а потім Вінцентію Потоцькому, коронному підкоморію. Наприкінці століття бородянський маєток, недовго побувавши в руках відомого Моршковського, дістався Савицькій, у якої 1820 року його купив батько нинішнього власника.
Оригінал
Въ актахъ Радомысльской Консисторіи за 1755 годъ стран. 91 записана жалоба Іеронима Островскаго Ordinis S. Basilii magni Суперіора монастырей Красногорскаго и Бѣлиловскаго, на жителей Макаровскихъ, Наливайковскихъ, Копыловскихъ и Забуянскихъ, обидѣвшихъ побоями и ругательствами базиляцскихъ монаховъ Красногорскаго монастыря.
Переклад
В актах Радомисльської консисторії за 1755 рік, на стор. 91, записано скаргу Ієроніма Островського, Ordinis S. Basilii magni [Чину святого Василія Великого] суперіора [настоятеля] Красногорського та Білиловського монастирів, на макарівських, наливайківських, копилівських і забуянських жителів, які кривдили побоями й лайкою василіанських ченців Красногорського монастиря.
Оригінал
Церковь Михайловская, деревянная, 5-го класса; земли имѣетъ 49 десятинъ; построена въ 1797 году. Предшествовавшая церковь описана въ визитѣ Дымерскаго деканата за 1783 годъ, съ объясненіемъ, что она починена въ 1728 году и что въ мѣстечкѣ церковь существовала отъ вѣковъ.
Переклад
Церква Михайлівська, дерев’яна, 5-го класу; землі має 49 десятин; збудована 1797 року. Попередню церкву описано у візиті димерського деканату за 1783 рік із поясненням, що її полагоджено 1728 року і що церква в містечку існувала споконвіку.
Оригінал
Латинская каплица деревянная, построена нынѣшнимъ владѣльцомъ имѣнія. Въ ней по временамъ совершаютъ богослуженіе пріѣзжающіе изъ Макарова ксендзы.
Переклад
Латинська каплиця дерев’яна, збудована нинішнім власником маєтку. У ній час від часу правлять службу ксьондзи, які приїжджають із Макарова.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 50 верст ≈ 53,3 км; 669 десятин ≈ 731 га; 49 десятин ≈ 53,5 га. Перерахунок наш.
Назва. «Бородянка» — Бородянка.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Ленне» маєток. Маєток, наданий у володіння на певних умовах (лен), а не в повну власність.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «ИМѢНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ ЧАСТНЫМЪ ЛИЦАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 91–92. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/borodianka/