Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
— ЛУКАШЕВКА. Въ началѣ прошлаго вѣка принадлежала Ворцелямъ; въ 1740 году Леонарду Ворцелю, коронному кухмистру; съ 1815 графу Дульскому; около 1820 года Лукашевка съ нѣсколькими селами поступила къ князю Михаилу Радзивиллу, какъ приданное его жены; а въ 1848 къ его дочери Марцелинѣ Чарторійской, по смерти въ 1847 году князя Михаила Радзивилла. Есть доказательства, что въ XVII столѣтіи была и другая церковь во имя Преображенія Господня. По преданію она стояла на томъ мѣстѣ, гдѣ нынѣ еврейская каменная синагога.
Переклад
— ЛУКАШІВКА. На початку минулого століття належала Ворцелям; 1740 року — Леонардові Ворцелю, коронному кухмістрові; з 1815 — графові Дульському; близько 1820 року Лукашівка з кількома селами перейшла до князя Михайла Радзивілла як посаг його дружини; а 1848 — до його дочки Марцеліни Чарторийської, після смерті 1847 року князя Михайла Радзивілла. Є докази, що в XVII столітті була й інша церква — на честь Преображення Господнього. За переказом, вона стояла на тому місці, де нині єврейська кам’яна синагога.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Доповнення й поправки, «ДОПОЛНЕНІЯ и ПОПРАВКИ.»
- Сторінки
- 735 · скан 735
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 735. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/dopovnennia-i-popravky/lukashivka/