Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

ЧЕРНИНЪ, село въ 12-ти верстахъ отъ города Таращи и въ 4-хъ отъ села Хрещатыхъ-яровъ, при ручьѣ Чернѣ, текущемъ въ рѣчку Насташку. Село и нынѣ окруженное лѣсами, получило свое названіе, по словамъ жителей, отъ существовавшаго здѣсь нѣкогда монастыря среди чернаго лѣса, на Лысой-горѣ, гдѣ теперъ сельское кладбище и чернечьяго или черничьяго хутора. Неизвѣстно, какой это монастырь, когда и кѣмъ основанъ; но жители утверждаютъ, что онъ существовалъ еще до руинъ. Самое мѣто, на коемъ онъ стоялъ, замѣчательно тѣмъ, что составляетъ искуственную насыпь или древнюю могилу, окружностію въ 200, а высотою въ 20 саженей. Эта могила одна изъ самыхъ большихъ въ Кіевской губерніи и уступаетъ своею огромностію только могилѣ Сорокѣ, близъ Кальнина. Не менѣе важная достопримѣчательность Чернина составляетъ замчище, окруженное валомъ, куда по преданію сбѣгались окрестные жители, чтобы защищаться въ случаѣ татарскихъ набѣговъ. Этимъ же укрѣпленнымъ мѣстомъ пользовались возстававшіе противъ польскихъ магнатовъ жители, названные гайдамаками. Въ самыхъ воротахъ замка, по словамъ старожиловъ, зарыты гайдамаками награбленныя драгоцѣнности, а также имущество и колокола Чернинскаго монастыря. Урочище это лежитъ на востокъ отъ Чернина, по дорогѣ въ Таращу, близъ деревни Николаевки, на возвышенности, окруженной лѣсомъ. Ворота замчища обращены къ болоту, откуда вытекаетъ ручей Баламутка или Черна. Жителей осоего пола 1208, изъ коихъ значичельная часть состоитъ изъ православной польской шляхты. Латиствующихъ нѣтъ.

Переклад

ЧЕРНИН, село за 12 верст від міста Таращі і за 4 — від села Хрещатий Яр, на струмку Черні, що впадає в річку Насташку. Село, і тепер оточене лісами, дістало свою назву, за словами жителів, від монастиря, що колись існував тут серед чорного лісу на Лисій горі, де тепер сільське кладовище, і від чернечого, або черничого, хутора. Невідомо, що це за монастир, коли і ким заснований; але жителі твердять, що він існував ще до руїн. Саме місце, на якому він стояв, примітне тим, що це штучний насип або давня могила 200 сажнів в обводі і 20 сажнів заввишки. Ця могила — одна з найбільших у Київській губернії і своєю величезністю поступається лише могилі Сороці, поблизу Кальнина. Не менш важливу пам’ятку Чернина становить замчище, оточене валом, куди, за переказом, збігалися навколишні жителі, щоб боронитися під час татарських набігів. Цим самим укріпленим місцем користувалися жителі, що повставали проти польських магнатів, названі гайдамаками. У самій брамі замку, за словами старожилів, гайдамаки закопали награбовані коштовності, а також майно і дзвони чернинського монастиря. Це урочище лежить на схід від Чернина, при дорозі до Таращі, поблизу села Николаєвки, на підвищенні, оточеному лісом. Брама замчища обернена до болота, звідки витікає струмок Баламутка, або Черна. Жителів обох статей 1208, з яких значна частина — православна польська шляхта. Латинників немає.

Оригінал

Приходская церковь во имя Іоанна Предтечи, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ 42 десятины; построена 1744 года. О прежнихъ Чернинскихъ церквахъ неизвѣстно ничего, кромѣ только того, что мѣсто престола монастырской церкви, бывшей на лысой-горѣ, еще въ концѣ прошлаго вѣка было обозначено крестомъ и огорожено дубовыми пластинами.

Переклад

Парафіяльна церква на честь Іоанна Предтечі, дерев’яна, 5-го класу; землі має 42 десятини; збудована 1744 року. Про попередні чернинські церкви невідомо нічого, крім того, що місце престолу монастирської церкви, яка була на Лисій горі, ще наприкінці минулого століття було позначене хрестом і обгороджене дубовими пластинами.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км, сажень — близько 2,13 м, десятина — близько 1,09 га. У статті: 12 верст ≈ 12,8 км; 20 сажнів ≈ 42,7 м; 42 десятини ≈ 45,9 га. Перерахунок наш.

Назва. «Чернинъ» — Чернин.

«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.

«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Таращанський повіт, «Имѣніе графовъ Браницкихъ.»
Сторінки
426–427 · скан 426, скан 427
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 426–427. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/chernyn/