Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
БЫШЕВЪ мѣстечко въ 50-ти верстахъ отъ Кіева, при притокѣ рѣки Ирпеня Луппѣ. Жителей обоего пола: православныхъ 2086, римскихъ 43, евреевъ 780.
Переклад
БИШІВ, містечко за 50 верст від Києва, на Луппі, притоці річки Ірпінь. Жителів обох статей: православних 2086, римських [католиків] 43, євреїв 780.
Оригінал
Бышевъ—пограничное мѣстечко бывшей Польши, въ прежнее время былъ многолюденъ. По преданію народному въ немъ находилось три рынка или торговыхъ площадей, нѣсколько церквей и крѣпость съ польскимъ гарнизономъ. Остатки крѣпости состоящіе изъ валовъ и рвовъ видны и нынѣ. Впрочемъ по нѣкоторымъ признакамъ валы эти слѣдуетъ отнести къ отдаленной эпохѣ, предшествовавшей владычеству въ сихъ странахъ Поляковъ. Мѣстные мители приписываютъ построеніе ихъ Равноапостольному Владиміру. Къ той же отдаленной эпохѣ должно отнести высокую могилу близъ мѣстечка находящуюся, вершина которой съ незапамятныхъ временъ раскопана, и два вала тянущіеся отъ Ирпиня на сѣверъ къ Пашковскому лѣсу и къ Мотыжину. Высота этихъ валовъ отъ 3-хъ до 7-ми аршинъ. Лѣтъ за 80 валы эти были выше и круче. На поляхъ Бышевскихъ часто находятъ въ землѣ луки, желѣзныя стрѣлы, желѣзныя оконечности копій и картечь величиною въ куриное яйцо. Это доказываетъ, что въ мѣстахъ этихъ происходили битвы какъ въ отдаленныя времена, когда луки, копья и мечи составляли единственныя орудія войны, такъ и въ новѣйшія, когда огнестрѣльное оружіе замѣнило ихъ. Выкапываемыя иногда человѣческія кости необыкновенной въ наше время величины свидѣтельствуютъ также, что битвы эти происходили очень давно. Въ XVII вѣкѣ Бышевъ принадлежалъ съ окрестными селами и городами извѣстному Русскому вельможѣ Киселю, старавшемуся помирить Хмельницкаго съ Поляками. Въ 1647 году Бышевъ принадлежитъ Витовскому, построившему здѣсь первоначально латинскій костелъ. Въ концѣ XVII вѣка Палій освободилъ Бышевъ отъ власти поляковъ и заставилъ владѣльцовъ бѣжать въ Польшу; но съ возстановленіемъ этой власти имъ владѣетъ Діонизій зъ Харленза на Бышовѣ Харленскій, каноникъ Кіевскій и Лысянскій, пробощъ Коростышевскій. Наслѣдникомъ его былъ родной братъ Іосифъ Харлинскій, ловчій Кіевскій и сынъ его Антоній. Въ родѣ Харлинскихъ Бышевъ и многія сосѣднія села оставались до 1843 года. Въ этомъ году имѣніе Бышевъ, обремененное частными и казенными долгами послѣдняго владѣльца изъ рода Харлинскихъ Франца, женатаго на внукѣ героя Голенищева-Котузова, продано съ публичныхъ торговъ, за исключеніемъ небольшой части называемой Воробіевка (1051 десятина земли и 150 ревизскихъ душъ), оставленной за Анною Михайловною Харлинскою. Оно куплено княгинею Сесиліею изъ Моршковскихъ Радзивиллъ. Княгиня, умирая въ 1853 году завѣщала построить въ Бышевѣ каменный латинскій костелъ, домъ для ксендзовъ и богадѣльню на оставленный ею капиталъ 70,000 руб. сереб. По силѣ завѣщанія въ учреждаемую богадѣльню не должны быть принимаемы лица православнаго исповѣданія и отъ надзора за нею должно быть устранено правительство. Въ 1855 году Бышевъ съ 5190 десятинами земли къ нему приписанной, купленъ у наслѣдника княгини бывшимъ ея повѣреннымъ по дѣламъ и исполнителемъ ея завѣщанія Григоріемъ Михайловичемъ Грушецкимъ (лат. исповѣданія), основавшимъ здѣсь свою резиденцію.
Переклад
Бишів — прикордонне містечко колишньої Польщі; колись він був багатолюдний. За народним переказом, у ньому були три ринки, або торговельні площі, кілька церков і фортеця з польською залогою. Рештки фортеці — вали й рови — видно й нині. Утім, за деякими ознаками ці вали слід віднести до далекої доби, що передувала пануванню поляків у цих краях. Місцеві жителі приписують їх спорудження рівноапостольному Володимирові. До тієї ж далекої доби слід віднести високу могилу поблизу містечка, верхівку якої розкопано з незапам’ятних часів, і два вали, що тягнуться від Ірпеня на північ — до пашківського лісу й до Мотижина. Висота цих валів — від 3 до 7 аршинів. Років 80 тому ці вали були вищі й крутіші. На бишівських полях часто знаходять у землі луки, залізні стріли, залізні наконечники списів і картеч завбільшки з куряче яйце. Це доводить, що в цих місцях відбувалися битви як у далекі часи, коли луки, списи й мечі були єдиною зброєю війни, так і в новіші, коли їх замінила вогнепальна зброя. Людські кістки незвичайної для нашого часу величини, які іноді викопують, теж свідчать, що ці битви відбувалися дуже давно. У XVII столітті Бишів разом із навколишніми селами й містами належав відомому руському вельможі Кисілю, який намагався помирити Хмельницького з поляками. 1647 року Бишів належить Витовському, який першим збудував тут латинський костел. Наприкінці XVII століття Палій звільнив Бишів від влади поляків і змусив власників тікати до Польщі; але з відновленням цієї влади ним володіє Діонізій з Харленза на Бишові Харленський, каноник київський і лисянський, пробощ коростишівський. Його спадкоємцем був рідний брат Іосиф Харлинський, ловчий київський, і його син Антоній. У роду Харлинських Бишів і багато сусідніх сіл залишалися до 1843 року. Цього року маєток Бишів, обтяжений приватними й казенними боргами останнього власника з роду Харлинських, Франца, одруженого з онукою героя Голеніщева-Кутузова, продано з публічних торгів, за винятком невеликої частини, що називається Воробієвка (1051 десятина землі й 150 ревізьких душ), залишеної за Анною Михайлівною Харлинською. Його купила княгиня Сесилія з Моршковських Радзивілл. Помираючи 1853 року, княгиня заповіла збудувати в Бишеві мурований латинський костел, дім для ксьондзів і богадільню на залишений нею капітал 70 000 руб. сріблом. Згідно із заповітом, до богадільні, яку засновували, не мали приймати осіб православного віросповідання, а уряд мав бути усунутий від нагляду за нею. 1855 року Бишів із 5190 десятинами приписаної до нього землі купив у спадкоємця княгині її колишній повірений у справах і виконавець її заповіту Григорій Михайлович Грушецький (лат. віросповідання), який заснував тут свою резиденцію.
Оригінал
По преданію, сохранившемуся между жителями, давно, въ эпоху процвѣтанія Бышева, въ немъ находилось 6 церквей. Мѣсто одной изъ нихъ указываютъ въ сѣверной части мѣстечка тамъ, гдѣ теперь дворище крестьянъ Грибовскихъ. Когда именно эти церкви существовали, кѣмъ построены, кѣмъ упразднены, никто немогъ ничего яснаго сказать еще въ прошломъ вѣкѣ. Нынѣ существующая деревянная церковь во имя Покрова пресвятыя Богородицы, построена 1762 года, стараніемъ прихожанъ. До построенія сей церкви на ея мѣстѣ существовала древнѣйшая малая также деревянная церковь, изъ утвари коей сохраняются въ теперешней церкви царскія врата и икона Преображенія Господня. Въ визитѣ за 1746 годъ Хвастовскаго деканата говорится, что церковь эта «пр̄ед ляты выбудована з тр̄ема вер̄хами и крышами, гонтами побита, окожухована з опасаньемъ; цментар̄ь очастоколены; дзвоница на коморѣ пр̄истойне гонтами побита, на кто́рей дзвонов 5. В сродку церкви Deisus вспанялый, пр̄истойне малеваный и проч.». Бышевская церковь по штатамъ отнесена къ 5-му классу; земли имѣетъ съ лѣсомъ и прудомъ 65 десятинъ.
Переклад
За переказом, що зберігся серед жителів, колись давно, в добу розквіту Бишева, у ньому було 6 церков. Місце однієї з них показують у північній частині містечка, там, де тепер дворище селян Грибовських. Коли саме ці церкви існували, ким збудовані, ким скасовані, ніхто не міг сказати нічого певного ще в минулому столітті. Нинішню дерев’яну церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці збудовано 1762 року старанням парафіян. До спорудження цієї церкви на її місці стояла давніша мала, теж дерев’яна церква, з начиння якої в теперішній церкві зберігаються царські врата й ікона Преображення Господнього. У візиті Фастівського деканату за 1746 рік сказано, що ця церква «пр̄ед ляты выбудована з тр̄ема вер̄хами и крышами, гонтами побита, окожухована з опасаньемъ; цментар̄ь очастоколены; дзвоница на коморѣ пр̄истойне гонтами побита, на кто́рей дзвонов 5. В сродку церкви Deisus вспанялый, пр̄истойне малеваный і т. ін.» [колись збудована з трьома верхами й дахами, покрита гонтом, обшита, з опасанням; цвинтар обнесений частоколом; дзвіниця на коморі пристойно покрита гонтом, на ній 5 дзвонів. Усередині церкви Деісус розкішний, пристойно мальований]. Бишівську церкву за штатами віднесено до 5-го класу; землі має разом із лісом і ставом 65 десятин.
Оригінал
Нынѣ существующій Бышевскій латинскій костелъ построенъ въ началѣ XVIII вѣка владѣтельницею с. Новоселокъ Анною Выговскою, скарбниковою земскою Кіевскою. Ксендзъ получаетъ жалованья отъ казны по 250 руб. въ годъ. При костелѣ погребены князья Шуйскіе—потомки родственниковъ царя Василія Іоанновича Шуйскаго, удалившіеся въ Польшу и обезпеченные здѣсь помѣстьями, но подъ условіемъ принятія папства 1).
Переклад
Нинішній бишівський латинський костел збудувала на початку XVIII століття власниця с. Новосілок Анна Виговська, київська земська скарбникова. Ксьондз отримує від казни платню по 250 руб. на рік. При костелі поховано князів Шуйських — нащадків родичів царя Василія Іоанновича Шуйського, які виїхали до Польщі й були забезпечені тут маєтностями, але за умови прийняття папства 1).
Оригінал
Извѣстно, что съ царемъ Василіемъ Іоанновичемъ Шуйскимъ, Жолкѣвскій взялъ въ плѣнъ и привезъ въ Варшаву братьевъ его Димитрія и Ивана. Они были заключены въ замкѣ Гостынскомъ. Тѣла царя Василія и брата его Димитрія, по смерти, привезены въ Варшаву и погребены въ каплицѣ Доминиканскаго монастыря близъ церкви св. Креста. Но Владиславъ IV отослалъ ихъ въ Москву къ царю Михаилу Федоровичу, въ силу конвенціи. Если не ошибаемся: то оставшійся въ польшѣ Иванъ былъ родоначальникомъ польскихъ князей Шуйскихъ. Нынѣ между помѣщиками Кіевской губерніи нѣтъ князей Шуйскихъ.
Переклад
Відомо, що разом із царем Василієм Іоанновичем Шуйським Жолкевський узяв у полон і привіз до Варшави його братів Димитрія та Івана. Їх ув’язнили в гостинському замку. Тіла царя Василія та його брата Димитрія після смерті привезли до Варшави й поховали в каплиці домініканського монастиря біля церкви Св. Хреста. Але Владислав IV, згідно з конвенцією, відіслав їх до Москви, до царя Михайла Федоровича. Якщо не помиляємося, то Іван, який залишився в Польщі, був родоначальником польських князів Шуйських. Нині серед поміщиків Київської губернії князів Шуйських немає.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 50 верст ≈ 53,3 км; 1051 десятина ≈ 1148 га; 5190 десятин ≈ 5670 га; 65 десятин ≈ 71 га. Перерахунок наш.
Назва. «Бышевъ» — Бишів.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «ИМѢНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ ЧАСТНЫМЪ ЛИЦАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 69–71. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/byshiv/
