Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

БРАТСКАЯ БОРЩАГОВКА въ 4-хъ верстахъ отъ Петропавловской, съ Софійскою и Никольскою составляетъ отдѣльный приходъ. Кромѣ показаннаго выше числа православныхъ жителей, въ приходѣ постоянно живетъ до 26 евреевъ при шинкахъ. Въ Братской Борщаговкѣ находятся хуторъ, пасѣка и лѣтній дворецъ съ садомъ, принадлежащіе Кіевской Духовной Академіи. Садъ своимъ устройствомъ найболѣе обязанъ бывшему Ректору Академіи, а въ послѣдствіи Архіепископу Херсонскому Иннокентію. Въ лѣтнее время въ Борщаговскій хуторъ отпускаются студенты духовной Академіи, особенно въ вакаціальное время для отдохновенія на чистомъ воздухѣ. Для купанья устроенъ прудъ, а ниже хутора небольшое озеро и лугъ, принадлежащія Кіево-Печерской Лаврѣ. Въ Братской Борщаговкѣ поселилось въ царствованіе Екатерины II нѣсколько семействъ булгаръ, вышедшихъ изъ Турціи. Нынѣшніе потомки ихъ въ 4-мъ колѣнѣ, смѣшавшись съ коренными жителями, уже почти забыли свой отечественный языкъ и лишь нѣкоторыми тѣлесными особенностями и душевными качествами напоминаютъ о южномъ происхожденіи своемъ.

Переклад

БРАТСЬКА БОРЩАГІВКА за 4 версти від Петропавлівської разом із Софійською та Микільською становить окрему парафію. Крім наведеного вище числа православних жителів, у парафії постійно живе до 26 євреїв при шинках. У Братській Борщагівці є хутір, пасіка й літній палац із садом, що належать Київській духовній академії. Своїм облаштуванням сад найбільше завдячує колишньому ректорові академії, а згодом архієпископові херсонському Інокентію. Улітку на борщагівський хутір відпускають студентів духовної академії, особливо під час вакацій, для відпочинку на чистому повітрі. Для купання облаштовано став, а нижче хутора — невелике озеро й луг, що належать Києво-Печерській лаврі. У Братській Борщагівці за царювання Катерини II оселилося кілька родин болгар, що вийшли з Туреччини. Теперішні їхні нащадки в 4-му поколінні, змішавшись із корінними жителями, вже майже забули свою рідну мову і лише деякими тілесними особливостями та душевними якостями нагадують про своє південне походження.

Оригінал

Приходская церковь деревянная въ память живоноснаго источника пресвятыя Богородицы, совершаемую въ пятницу свѣтлыя седмицы. Она построена 1740 года монахами Братскаго монастыря; въ 1822 году пристроены къ ней два большіе боковые предѣлы, здѣлавшіе ее крестообразною и фасадъ украшенъ 5-ю небольшими куполами; въ 1847 году при священникѣ Ѳеодорѣ Сикорскомъ, подъ церковь и колокольню, въ 1811 году построенную, подведенъ каменный фундаментъ и произведены новыя передѣлки въ олтарѣ, пономарнѣ и ризницѣ. Въ 1857 году по плану того же священника, который самъ былъ хорошій живописецъ, весьма благолѣпно расписана внутри живописью. Что въ Борщаговкѣ еще въ XVII столѣтіи находился храмъ, и притомъ также во имя живоноснаго источника, это видно изъ подписи на одномъ старомъ Евангеліи, въ которой значится, что «Евангеліе подарено въ храмъ живоноснаго источника Братской Борщаговки въ 1657 году». Храмъ этотъ по преданію находился на томъ мѣстѣ, гдѣ нынѣ стоитъ большая каплица съ глубокимъ колодеземъ очень древнимъ. Каплица эта построена 1800 года на мѣсто давнѣйшей, устроенной вѣроятно послѣ перенессенія церкви на нынѣшнее мѣсто, болѣе возвышенное. По заведенному издавна обычаю совершается крестный ходъ изъ церкви въ эту каплицу и освящается въ колодезѣ вода въ первый воскресный день послѣ новолунія 1). Изъ предметовъ церковныхъ достойны примѣчанія: а) древній напрестольный серебрянный крестъ съ частицами святыхъ мощей; б) потиръ и дискосъ сребрянные и вызолоченные значительной цѣны, пожертвованные бывшимъ воспитанникомъ духовной Академіи іеромонахомъ Михаиломъ; в) архимандричій наперстный крестъ, подаренный въ церковь бывшимъ намѣстникомъ Кіево-Печерскія Лавры, а въ послѣдствіи архіепископомъ Воронежскимъ Антоніемъ, приходившимъ часто на поклоненіе чудотворной иконѣ Божія Матери. Но самую важнѣйшую достопримѣчательность Борщаговской церкви, составляетъ чудотворный образъ Божія Матери, стоящій въ особомъ кіотѣ съ правой стороны иконостаса. На поклоненіе этому образу, особенно въ лѣтнее время пріѣзжаетъ множество богомольцовъ изъ Кіева и окрестныхъ селеній. Икона эта очень древняя, греческой живописи, въ сребропозлащенной ризѣ здѣланной, какъ видно изъ надписи, въ благодарность за невредимое охраненіе. О сей иконѣ упоминается въ Кіевскомъ мѣсяцословѣ митрополита Евгенія; кромѣ того: въ сохранившейся при церкви просительной книгѣ съ прошлаго столѣтія, въ надписи значится, что книга та была выдана, по резолюціи митрополита Самуила (†1796 г.) «для испрошенія милостиваго подаянія на здѣлку къ чудотворной иконѣ Божіей Матери кіота». Болѣе древнихъ письменныхъ свидѣтельствъ о семъ чудотворномъ образѣ не находится. Мѣстное же преданіе жителей присовокупляетъ, что она обрѣтена слѣпымъ инокомъ, жившимъ въ монастырскомъ хуторѣ, на томъ мѣстѣ, гдѣ нынѣ малый колодезь съ навѣсомъ и что этотъ инокъ, по молитвѣ получилъ прозрѣніе. Въ настоящемъ 1862 году въ Борщаговкѣ начата постройкою каменная церковь, по плану утвержденному митрополитомъ Арсеніемъ. По штатамъ сельскихъ церквей Братская Борщаговка отнесена къ 6-му классу; земли имѣетъ 38 десятинъ.

Переклад

Парафіяльна церква дерев’яна, на пам’ять Живоносного Джерела Пресвятої Богородиці, яку відзначають у п’ятницю Світлого тижня. Вона збудована 1740 року ченцями Братського монастиря; 1822 року до неї прибудовано два великі бічні вівтарі, що зробили її хрестоподібною, а фасад прикрашено 5-ма невеликими банями; 1847 року за священика Феодора Сикорського під церкву й дзвіницю, збудовану 1811 року, підведено кам’яний фундамент і зроблено нові переробки у вівтарі, паламарні й ризниці. 1857 року за планом того самого священника, який сам був добрим живописцем, її дуже благоліпно розписано всередині живописом. Те, що в Борщагівці ще в XVII столітті стояв храм, і до того ж так само на честь Живоносного Джерела, видно з підпису на одному старому Євангелії, де зазначено, що «Евангеліе подарено въ храмъ живоноснаго источника Братской Борщаговки въ 1657 году» [Євангеліє подаровано до храму Живоносного Джерела Братської Борщагівки 1657 року]. Цей храм, за переказом, стояв на тому місці, де тепер стоїть велика каплиця з глибоким і дуже давнім колодязем. Цю каплицю збудовано 1800 року на місці давнішої, облаштованої, ймовірно, після перенесення церкви на теперішнє, вище місце. За здавна заведеним звичаєм відбувається хресний хід із церкви до цієї каплиці й освячується вода в колодязі в першу неділю після новолуння 1). З церковних речей варті уваги: а) давній напрестольний срібний хрест із частками святих мощей; б) потир і дискос срібні й позолочені, значної вартості, пожертвувані колишнім вихованцем духовної академії ієромонахом Михаїлом; в) архімандричий наперсний хрест, подарований церкві колишнім намісником Києво-Печерської лаври, а згодом архієпископом воронезьким Антонієм, який часто приходив поклонитися чудотворній іконі Божої Матері. Але найважливіша пам’ятка борщагівської церкви — чудотворний образ Божої Матері, що стоїть в окремому кіоті праворуч від іконостаса. Поклонитися цьому образу, особливо влітку, приїжджає безліч прочан із Києва й навколишніх поселень. Ця ікона дуже давня, грецького письма, у срібній позолоченій ризі, зробленій, як видно з напису, на подяку за невредимое охраненіе [за неушкоджене збереження]. Про цю ікону згадано в Київському місяцеслові митрополита Євгенія; крім того, у збереженій при церкві просильній книзі з минулого століття в написі зазначено, що ту книгу було видано за резолюцією митрополита Самуїла (†1796 р.) «для испрошенія милостиваго подаянія на здѣлку къ чудотворной иконѣ Божіей Матери кіота» [для випрошування милостивої пожертви на виготовлення кіота до чудотворної ікони Божої Матері]. Давніших письмових свідчень про цей чудотворний образ немає. Місцевий же переказ жителів додає, що цю ікону віднайшов сліпий чернець, який жив на монастирському хуторі, на тому місці, де тепер малий колодязь із накриттям, і що цей чернець по молитві прозрів. Цього, 1862 року в Борщагівці розпочато будівництво кам’яної церкви за планом, затвердженим митрополитом Арсенієм. За штатами сільських церков Братську Борщагівку віднесено до 6-го класу; землі має 38 десятин.

Оригінал

Другой колодезь съ небольшою капличкою или навѣсомъ въ 80-ти саженяхъ отъ перваго расчищенъ въ 1880 году, такъ какъ вода оказалась въ немъ весьма чистою и здоровою. Но и прежде была каплица здѣсь.

Переклад

Другий колодязь із невеликою капличкою, або навісом, за 80 сажнів від першого розчищено 1880 року, оскільки вода в ньому виявилася дуже чистою й здоровою. Але й раніше тут була каплиця.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км, сажень — близько 2,13 м, десятина — близько 1,09 га. У статті: 4 версти ≈ 4,3 км; 38 десятин ≈ 41,5 га; 80 сажнів ≈ 171 м. Перерахунок наш.

Назва. «Братская Борщаговка» — Братська Борщагівка. Тепер — історична місцевість Братська Борщагівка в Святошинському районі Києва.

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Київський повіт, «КІЕВСКІЙ УѢЗДЪ»
Сторінки
18–19 · скан 18, скан 19
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 18–19. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/bratska-borshchahivka/