Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

БОРЩЕВЪ, село при ручьѣ Коробочкѣ, въ 4-хъ верстахъ ниже Чайковки, а отъ г. Радомысля въ 8-ми. Жителей обоего пола православныхъ 732, римскихъ католиковъ 10, евреевъ 12. Въ 1784 году жителей было 531. Съ половины прошлаго вѣка Борщевъ принадлежалъ Тршецякамъ. Въ 1857 году Целестинъ Тршецякъ продалъ это имѣніе, съ 2130 десятинами земли, помѣщику села Гуменикъ Генриху Богдановичу. А нѣсколько прежде небольшія части села перешли въ собственность: 590 десятинъ и 51 ревиз. душ. сестрамъ Юліи Бѣлецкой и .... Ходковской, а 159 десятинъ и 26 ревизскихъ душъ Карлу Сенгайло.

Переклад

БОРЩІВ, село біля струмка Коробочки, за 4 версти нижче Чайківки, а від м. Радомишля — за 8. Жителів обох статей: православних 732, римських католиків 10, євреїв 12. 1784 року жителів було 531. Із середини минулого століття Борщів належав Тршецякам. 1857 року Целестин Тршецяк продав цей маєток із 2130 десятинами землі поміщикові села Гуменників Генріхові Богдановичу. А дещо раніше невеликі частини села перейшли у власність: 590 десятин і 51 ревізька душа — сестрам Юлії Білецькій і .... Ходковській, а 159 десятин і 26 ревізьких душ — Карлові Сенгайлові.

Оригінал

Борщевъ въ первой половинѣ прошлаго вѣка неимѣлъ собственной церкви, а жители его причислялись къ Чайковскому приходу. Въ 1761 году, по благочестивому усердію Михаила Тршецяка, построена Свято-Покровская деревяная церковь и образованъ особый приходъ 1). По обветшаніи ея въ 1804 году построена нынѣшняя, по штатамъ причисленная къ 6-му классу; земли ей принадлежитъ 43 десятинъ. Возсоединена къ православію въ 1839 году. Къ Борщевской церкви приписана деревня Мороговка, въ 12-ти верстахъ лежащая близъ рѣчки Шлямарки. Жителей въ ней обоего пола 47; земли 704 десятины. Принадлежитъ Генриху и Казиміру Канусевичамъ.

Переклад

Борщів у першій половині минулого століття не мав власної церкви, а його жителі належали до чайківської парафії. 1761 року благочестивим старанням Михайла Тршецяка збудовано Свято-Покровську дерев’яну церкву й утворено окрему парафію 1). Коли вона обвітшала, 1804 року збудовано теперішню, яку за штатами зараховано до 6-го класу; їй належить 43 десятини землі. Возз’єднана з православ’ям 1839 року. До борщівської церкви приписано село Мороговку, що лежить за 12 верст, поблизу річки Шлямарки. Жителів у ній обох статей 47; землі 704 десятини. Належить Генріхові й Казимирові Канусевичам.

Оригінал

Предположено было построить церковь во имя Архистратига Михаила; что видно изъ слѣдующаго постановленія, записаннаго въ актахъ Радомысльской консисторіи 1-го Іюля 1755 года, (переводъ съ латинскаго): «Флоріанъ Гребницкій, Божіею и Апостольской столицы милостію, митрополитъ Кіевскій и Галицкій и проч. Почтенному отцу Матфею Кривицкому, декану Радомысльскому. Знаетъ твоя милость, что предъ нами изложено отъ имени благородныхъ Михаила и Франциска изъ Дзѣрбицкихъ Третяковъ супруговъ, трибуновъ Кіевскихъ, наслѣдственныхъ владѣтелей имѣнія Борщева, что они будучи преисполнены ревностію о славѣ Божіей, рѣшились по причинѣ отдаленности отъ Чайковской церкви, построить новую приходскую церковь въ селѣ Борщевѣ, во имя Архангела Михаила и дать этой церкви необходимый по каноническимъ законамъ фундушъ. Вмѣстѣ съ тѣмъ они изъявили благочестивое желаніе, чтобы мы лично положили основной камень церкви. Но какъ мы, по важнымъ причинамъ, не могли прибыть въ село Борщевъ: то поручаемъ твоей милости съ благоразуміемъ и по правиламъ исполнить эту обязанность. Но какъ Лука и Розалія изъ Косцюшковъ Рыбинскіе, законные супруги, наслѣдники и владѣтели имѣній Торчина, Илиповичъ, и Барщіевки намъ изъяснили, будьто Третяки строятъ церковь на землѣ ихъ Рыбинскихъ и затѣмъ просили, чтобы мы удостоили обратить вниманіе на ихъ права; почему мы приказываемъ продолжить построеніе церкви.... Третякамъ же и Рыбинскимъ прибыть къ намъ на 2-е число Іюля слѣдующаго года».

Переклад

Передбачалося збудувати церкву на честь Архістратига Михаїла, що видно з такої постанови, записаної в актах Радомисльської консисторії 1 липня 1755 року (переклад з латинської): «Флоріан Гребницький, Божою і Апостольської столиці милістю митрополит Київський і Галицький та ін. Шановному отцеві Матфеєві Кривицькому, деканові радомисльському. Відомо твоїй милості, що перед нами викладено від імені шляхетних Михайла і Франциски з Дзєрбицьких Третяків, подружжя, київських трибунів, спадкових власників маєтку Борщева, що вони, сповнені ревності про славу Божу, вирішили через віддаленість від чайківської церкви збудувати нову парафіяльну церкву в селі Борщеві на честь Архангела Михаїла і дати цій церкві необхідний за канонічними законами фундуш. Разом із тим вони висловили благочестиве бажання, щоб ми особисто поклали наріжний камінь церкви. Але оскільки ми з важливих причин не могли прибути до села Борщева, то доручаємо твоїй милості розважливо й за правилами виконати цей обов’язок. Але оскільки Лука і Розалія з Косцюшків Рибинські, законне подружжя, спадкоємці й власники маєтків Торчина, Іліповичів і Барщієвки, пояснили нам, ніби Третяки будують церкву на землі їх, Рибинських, і тому просили, щоб ми зволили звернути увагу на їхні права, то ми наказуємо продовжити будівництво церкви.... Третякам же і Рибинським прибути до нас на 2-ге число липня наступного року».

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 4 версти ≈ 4,3 км; 2130 десятин ≈ 2327 га; 590 десятин ≈ 645 га; 159 десятин ≈ 174 га; 43 десятини ≈ 47 га. Перерахунок наш.

Назва. «Борщевъ» — Борщів.

«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.

«Фундуш». Земля, кошти чи доходи, надані на утримання церкви або монастиря.

«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ РАЗНЫМЪ ПОМѢЩИКАМЪ.»
Сторінки
182–183 · скан 182, скан 183
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 182–183. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/borshchiv/