Богуслав у Похилевича (1864)

Переклад

БОГУСЛАВ, містечко. Заснування Богуслава відносять до XI століття, коли Ярослав будував міста по Росі й заселяв їх полоненими поляками; але перша звістка про існування Богуслава трапляється в літописах під 1195 роком, у зв’язку з тим, що київський князь Рюрик Ростиславич поступився ним разом із 4 іншими містами великому князеві володимирському (на Клязьмі) Всеволодові Георгійовичу. 1239 року, як і інші міста, Богуслав зруйнували монголи, а 1320 року він підпав під владу Гедиміна й відтоді перебував під владою Литви та Польщі. 1576 року він був головним місцем козацького полку свого імені, про який 1650 року, під час поділу Малоросії Богданом Хмельницьким на полки, вже не згадувалося. Але на початку минулого століття Самусь іменувався богуславським полковником. Колись тут був міцний замок. За польського панування Богуславу надавано привілеї: 1589 року Янушем Острозьким — на користування ґрунтами й хуторами, а 1620 року Сигізмундом III — на право міщан отримувати спадщину після своїх родичів і продавати одне одному свою власність. Мабуть, дійшло до того, що жителі втратили й ці природні права. Люстрації 1615, 1622, 1765 і 1789 років виписано в Балінського (Старож. Польска, т. II, с. 519). З них, між іншим, видно, що герб Богуслава зображав блакитну річку, яка тече між зеленими берегами, а на ній 3 скелі з жовтими хрестами; що євреїв було мало, а саме 1622 року 15 домів, 1765 — 123, 1789 — 100, тоді як християн було 1622 — 100, 1765 — 392, 1789 разом із передмістями 457; і що коли міщани домовилися вигнати євреїв із містечка, то вони заявляли люстраторові 1789 року, що їхнє перебування в містечку ґрунтується на дозволі Речі Посполитої, що вони приносять користь краєві і що під час останньої коліївщини (1768 р.) вони втратили майна на 284 000 злотих, бувши вигнані з міста й позбувшись своїх домів тощо; і що староство складалося з 37 сіл і приносило доходу: 1622 року до 4000 флоринів, 1765 — 139 380 злотих, 1789 — 235 638 злотих. 1702 року Богуславом заволодів полковник Самусь і не допускав збирати доходи до 1715 року. З 1740 року староство було у володінні князя Юрія Любомирського, а після нього Францішека Ржевуського, маршалка надвірного коронного. Конституцією 1774 року Богуслав разом зі староством віддано у вотчину королеві Станіславові Понятовському, який негайно пожалував цей дарунок одному з укладачів конституції, своєму родичеві, князеві Станіславові Понятовському, а той 1785 року продав його графові Ксаверію Браницькому, дідові нинішніх власників. 8 грудня 1796 року Богуслав піднесено до рівня повітового міста, яким він залишався до 1846 року, коли присутствені місця перенесено до м. Канева.

Переклад

Богуслав розташований по обидва боки р. Росі, що мальовничо тече в цьому місці по гранітних скелях. Від м. Канева лежить за 30 верст. Жителів обох статей: православних 2260, з яких більша половина належить до вільних станів, нащадків давніх богуславських міщан, римо-католиків 322, євреїв 5986, з яких 44 купці 3-ї гільдії. 1790 року в Богуславі налічувалося, без євреїв, 3398 жителів і 513 дворів. Нині в Богуславі, крім торгів щонеділі, щопонеділка й щоп’ятниці, буває 8 річних ярмарків: на всеїдному тижні, у середопісну середу, на Вознесіння, на Прокопія 8 липня, 6 серпня, 8 вересня, 26 жовтня і 6 грудня. Значення містечку надає також те, що тут перебувають поштова станція, станова квартира, а також головний управитель богуславського маєтку графів Браницьких, до якого належать такі села [в оригіналі — «села и деревни»] Канівського повіту з 88 373 десятинами землі:

Переклад

Переклад

Ще недавно в Богуславі було 3 парафіяльні церкви: Троїцька, Покровська і Параскевська. Тепер залишилися тільки перші дві, а Параскевську, збудовану «a prima radice» [від самих основ] 1747 року, після перенесення присутствених місць до Канева закрито, оскільки кількість жителів у містечку значно зменшилася.

Переклад

Про Троїцьку церкву у візиті богуславського деканату 1746 року сказано, що її збудовано 1739 року біля старої; залізні хрести ще не були підняті на церкву. Коли ця церква зовсім обвітшала, збудовано кам’яну на тому місці, де раніше існувала Параскевська церква, і її освятив митрополит Арсеній 1862 року. Троїцьку церкву за штатами сільських церков віднесено до 5-го класу. Землі має 100 десятин. До її парафії приписано село Туники, що лежить за 2 версти й має 340 душ жителів обох статей.

Переклад

Покровська церква дерев’яна, на протилежному, правому березі Росі; збудована 1726 року також біля старої і також віднесена до 5-го класу, землі має менше, а саме 35 дес. Вона стоїть на кам’янистому острові, з лівого боку якого тече річка Рось, а з правого обтікає струмок Сваволка; через це під час весняної повені тижнів на два сполучення з парафіянами утруднюється. До неї приписано село Роскопанці, що лежить за 1 версту, у якому жителів обох статей 453. Богуславські, як і всі навколишні церкви, перебували з 1737 по 1767, а потім з 1769 по 1795 рік в уніатстві.

Переклад

У містечку 1825 року граф Владислав Браницький збудував дуже гарний кам’яний латинський костел, який нині вважається парафіяльним. Костельний причт отримує від казни 275 руб. платні й користується особливою прихильністю власника маєтку та його управителів.

Переклад

Богуславський Миколаївський (з 1851 р. Успенський) монастир позаштатний, на правому березі Росі, трохи нижче містечка. Він стоїть на горі, оточеній з усіх боків ярами. Початок Богуславського монастиря наші церковні дослідники 1) відносять до половини XVI століття, коли польський король Стефан Баторій надав малоросіянам та їхньому православному духовенству багато переваг і привілеїв на будування церков і монастирів і коли Богуслав став головним містом Богуславського малоросійського полку. Однак, якщо надавати якесь значення народній поголосці, то, спираючись на неї, ми готові віднести заснування Богуславського монастиря ще до віддаленішої епохи і до того ж до іншої місцевості, а саме туди, де тепер село Лісовичі, а в давнину було місто Самбор, звідки ченці могли перейти до Богуслава внаслідок руйнувань, заподіяних монголами (див. Лісовичі). Утім, монастир, перенесений до Богуслава, був розташований трохи далі від свого нинішнього місця, у бік села Хохітви, в урочищі, яке тепер називається Чернечий яр. Урочище це обнесене дуже давнім валом, який, без сумніву, існував ще до побудови монастиря, і в ньому ще й нині помітні сліди давніх жител, а місце давньої монастирської церкви позначає дика груша. Кілька давніх церковних книг, що залишилися від цього первісного монастиря, свідчать, що головна його церква була на честь Різдва Пресвятої Богородиці. З деяких розшуків видно, що цей монастир мав парафію й парафіян як у самому Богуславі, так і в селі Хохітві 1), яке до 1751 року не мало своєї окремої церкви і в давнину належало монастиреві як вотчина 2). Невідомо, з якої причини цей монастир, хоч і відновлений богуславським полковником Самусем, перестав існувати. Здається, що його зруйнували татари і наступник Мазепи Орлик, противник Самуся, також претендент на гетьманство, з досади, що його не визнавали в гетьманській гідності ні російський, ні польський уряд. Колишні богуславські польські старости відновили його, але вже зробили базиліанським, або греко-уніатським, і перенесли ближче до м. Богуслава, на нинішнє місце, де раніше був монастирський хутір і де з їхньою допомогою збудовано дерев’яну церкву на честь св. Миколая, знищену пожежею 1787 року. За цією церквою Богуславський монастир став іменуватися Миколаївським. 1768 року, під час останнього повстання малоросіян проти поляків, Богуславський монастир знову став православним, а базиліани після придушення повстання збудували собі каплицю в самому містечку, біля Троїцької церкви; коли ж каплиця обвітшала, споруджено нинішній кам’яний римо-католицький костел. Але повернення монастиря до православ’я 3) і небажання ченців знову прийняти унію після придушення повстання мали для Богуславського монастиря згубні наслідки. Негайно припинено виплату з казни пенсії за хохітвянський маєток, і в римо-католицьких власників м. Богуслава виявилася спроба відібрати спочатку частину земельних угідь, що сягала до 300 дес., а потім, уже за російського панування, 1806 року, — всю землю, що належала монастиреві. Навіть пожежу головної монастирської церкви 1787 року приписували підпалові. За всіх несприятливих обставин, у яких перебував монастир після пожежі 1787 року, він дбав про побудову нової церкви на місці згорілої. Віктор Садковський, архієпископ Мінський, Ізяславський і Брацлавський, що завідував православними монастирями й церквами в Польському королівстві, 15 грудня 1793 року дав храмоздатну грамоту на побудову нової кам’яної церкви і навіть заклав її фундамент; але через убогість коштів монастиря будівництво кам’яної церкви відклали; і вже київський митрополит Ієрофей пожертвував дерев’яну церкву, що скасовувалася в Голосіївській пустині; її перевезли старанні жителі, поставили на кам’яному фундаменті, і 1799 року її освячено на честь св. Миколая. Вона існувала до 1851 року, коли на тому самому місці й фундаменті закладено, а через два роки збудовано нову кам’яну церкву коштом 10 000 руб. сріблом, пожертвуваних протоієреєм Іаковом Ковалевським. Нова церква трипрестольна: головний [престол] — на честь Успіння Пресвятої Богородиці; бічні — на честь св. Миколая та апостола Іакова. Крім неї, в монастирі є тепер дерев’яна [церква] на честь великомучениці Варвари, збудована 1780 року.

Переклад

Архієпископ Амвросій в «Іст[орії] Рос[ійської] ієрархії» і митрополит Євгеній у «Київському місяцеслові».

Переклад

Що в Богуславському монастирі велася метрика охрещуваних, це видно з актів Радомисльської уніатської консисторії. Наприклад, в актовій книзі 1756 року, ст. 94, записано таку статтю: «Ingrossatio metricis honesti Gregorii Kopystynsky. Ad acta praesentia et caet..... copia wypisana roku 1756 miesiąca Aprila 23 dnia z metrik monastera Bohusławskiego zostajuszczoy, według doskonalszeho swidytelstwa, iż rożdenny Hrehory Kopystenski od rodyteley zakonnowinczannych, Hrihoria Kopystenskoho i żeny eho Pełahyi, żytelej na toj czas monastyrskich, okreszczen i myrom swiatym pomazan, w cerkwi Rożdestwa Preswiatyia Bohorodycy, w monastyri Bohusławskomu, za Ihnmena Wassiana Kopystenskoho, w roku 1729 miesiąca Januaria 18 dnia. Wospriemniki bysza Wasiliy Hawiada i Maria Żadanka, żyteli Bohusławski. Approbuę te metrikę X. Jan Wizierski D. B. Post cujus ingrossationem, originale ejusdem in Consistorio est derelictum» [Вписання метрики шановного Григорія Копистинського. До цих актів і т. д. … копію виписано року 1756 місяця квітня 23 дня з метрик монастиря Богуславського, що там зберігаються, згідно з досконалішим свідоцтвом, що народжений Григорій Копистенський від законно вінчаних батьків Григорія Копистенського і жінки його Пелагії, жителів на той час монастирських, охрещений і миром святим помазаний у церкві Різдва Пресвятої Богородиці в монастирі Богуславському, за ігумена Вассіана Копистенського, року 1729 місяця січня 18 дня. Хрещеними батьками були Василій Гав’яда і Марія Жаданка, жителі богуславські. Затверджую цю метрику. Кс. Ян Візерський, D. B. Після її вписання оригінал залишено в консисторії].

Переклад

Про належність села Хохітви Богуславському монастиреві свідчать, по-перше, переказ, що зберігся серед жителів, по-друге, показання ігумена Богуславського монастиря 1800 року, що міститься в описі цього монастиря, такими словами: «Притомъ до сего манастыря належало село Хохотва фундушемъ, то есть владѣніемъ и парохіею. Но когда монастырь сей обращенъ въ унію, то село тое отойшло въ экономію старотства Богуславскаго; вмѣстожъ онаго, Базилянамъ опредѣлена пенсія деньгами; а благочестивымъ монахамъ, когда они послѣ Базилянъ приняли монастырь, оной уже не дано и село не возвращено» [Притому до цього монастиря належало село Хохітва фундушем, тобто володінням і парафією. Але коли цей монастир навернено в унію, то село те відійшло до економії богуславського староства; замість нього базиліанам призначено пенсію грошима; а благочестивим ченцям, коли вони після базиліан прийняли монастир, її вже не дано, і села не повернено].

Переклад

Повернення Богуславського монастиря до православ’я митрополит Євгеній (у місяцеслові) відносить до 1648 року. Без сумніву, він мав на увазі факти, які стверджували, що цей монастир 1596 року навернув в унію відступник від православ’я Ян Острозький, богуславський староста. Потім, після перемоги козаків над поляками 1648 року за Хмельницького, коли всі монастирі й церкви повернуто православ’ю, повернувся до нього й Богуславський монастир. Наше твердження ґрунтується на свідченні ігумена Варахіїла і стосується другого повернення [до православ’я].

Переклад

При Богуславському монастирі з 1818 року існує духовне повітове училище, в якому постійно є до 5 учителів і до 80 учнів. Училище має в самому монастирі два належні йому будинки, і настоятель монастиря майже завжди вважається й ректором училища.

Переклад

Ченців разом із послушниками тепер не більше 18 осіб. Засоби їхнього утримання дуже мізерні. Землі монастиреві залишено тільки 49 дес. Млином, який він нещодавно збудував з останніх своїх коштів на правому березі річки Росі, заборонено користуватися аж до вирішення в судових установах справи про його права на відібрані в нього землі та на берегове право, яке власник визнає своїм привілеєм. Допомогою в утриманні монастиреві служать відсотки з належних йому капіталів до 6000 руб. і 85 руб. 71 коп., що відпускаються з казни.

Переклад

Монастирем керували то ігумени, то будівничі з ієромонахів. Ось список настоятелів.

Переклад

Переклад