Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
АНТОНОВКА, село на лѣвой сторонѣ гнилаго Тикича, въ 5-ти верстахъ ниже Ставищъ и въ такомъ же разстояніи отъ села Журавлихи. Бывшій староста Бѣлоцерковскій Мнишекъ, въ половинѣ прошлаго вѣка разрѣшилъ находившемуся у него на службѣ Антонію Стефаньскому, осаждать на этомъ мѣстѣ людей, приходившихъ сюда изъ разныхъ мѣстъ на слободу или льготу. По имени этаго Антонія и село получило названіе. Стефаньскій владѣлъ Антоновкою на правѣ аренднаго владѣльца до 1790 года, въ коемъ умеръ. По смерти его Владиславъ Браницкій, уже вотчинный владѣтель Бѣлоцерковскаго старотства, предоставилъ, тоже на арендномъ правѣ, Антоновку Викентію Монтрезору, за услуги имъ оказанныя гетману Ксаверію Браницкому; а по смерти Викентія владѣетъ сынъ его Ксаверій и здѣсь живетъ, хотя имѣетъ небольшое вотчинное имѣніе село Ромейковку, въ Звенигородскомъ уѣздѣ. Антоновка лежитъ среди степей, но землю имѣетъ очень плодородную. Жителей обоего пола 1073; въ томъ числѣ римскихъ католиковъ 3 и евреевъ 5. Изъ урочищъ замѣчательно Чумскій яръ, такъ названный потому, что жители въ 1774 году, во время чумы отсылали всѣхъ зараженныхъ въ этотъ яръ, гдѣ они получали съ извѣстною предосторожностію пищу, а умершіе были погребаемы.
Переклад
АНТОНІВКА, село на лівому березі Гнилого Тікича, за 5 верст нижче Ставища і на такій самій відстані від села Журавлихи. Колишній білоцерківський староста Мнішек у середині минулого століття дозволив Антонію Стефаньському, який служив у нього, осаджувати на цьому місці людей, що приходили сюди з різних місць на слободу, або пільгу. Від імені цього Антонія й село дістало назву. Стефаньський володів Антонівкою на праві орендаря до 1790 року, коли й помер. Після його смерті Владислав Браницький, уже вотчинний власник Білоцерківського староства, надав, теж на орендному праві, Антонівку Вікентію Монтрезору за послуги, які той зробив гетьманові Ксаверію Браницькому; а після смерті Вікентія володіє [нею] його син Ксаверій, який тут і живе, хоча має невеликий вотчинний маєток — село Ромейковку в Звенигородському повіті. Антонівка лежить серед степів, але землю має дуже родючу. Жителів обох статей 1073; з них римо-католиків 3 і євреїв 5. З урочищ примітний Чумський яр, названий так тому, що жителі 1774 року, під час чуми, відсилали всіх заражених у цей яр, де вони з певною обережністю отримували їжу, а померлих ховали.
Оригінал
Церковь въ Антоновкѣ изъ дубоваго дерева, во имя Рождества пресвятыя Богородицы; построена Антоніемъ Стефаньскимъ и умножившимися здѣсь жителями въ 1777 году. Церковь эта впослѣдствіи передѣлана и приведена въ нынѣшній хорошій видъ только въ 1839 году стараніемъ священника Артемовича. Его же усиліями и пособіемъ въ 1826 году построена колокольня. По штатамъ церковь причислена къ 6-му классу; земли имѣетъ указную пропорцію.
Переклад
Церква в Антонівці з дубового дерева, на честь Різдва Пресвятої Богородиці; збудована Антонієм Стефаньським і жителями, яких тут побільшало, 1777 року. Згодом цю церкву було перероблено й приведено до теперішнього доброго вигляду лише 1839 року старанням священника Артемовича. Його ж зусиллями й допомогою 1826 року збудовано дзвіницю. За штатом церкву зараховано до 6-го класу; землі має указну пропорцію.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км. Перерахунок наш.
Назва. «Антоновка» — Антонівка. Тепер — село Антонівка Ставищенської громади Білоцерківського району Київської області.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Вотчинне» маєток. Маєток у повній спадковій власності поміщика.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Таращанський повіт, «Имѣніе графовъ Браницкихъ.»
- Сторінки
- 438 · скан 438
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 438. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/antonivka-tarashchanskyi/
