Що насправді означає 1676 рік

Поширене датування трапезної 1676 роком спирається на «Скарбницю потребную» Галятовського. Проте, як наголошує Черненко, це рік друку книги в Новгороді-Сіверському. У ній уже йдеться про будівництво церкви та трапезної, тому сама споруда могла постати дещо раніше. Дата на виданні не є прямим записом про завершення робіт.⁠[1]

Звіт про охоронні дослідження 2000 року відносить спорудження трапезної церкви приблизно до 1675 року. Обидва повідомлення дозволяють говорити про будівництво в 1670-х роках, але не дають підстав називати безсумнівний день чи навіть остаточно встановлений рік його завершення. Коректна розповідь зберігає слово «близько» там, де його залишили дослідники.⁠[1]⁠[2]

Полковник, цегельня та майстер із Гадяча

За свідченням Галятовського в переказі Черненко, Василь Дунін-Борковський поставив цегельний завод і власним коштом забезпечував виготовлення цегли для будівництва. Йоаким Филоненко прибув із Гадяча до Чернігова й працював на цій цегельні за платню полковника. Повідомлення дозволяє побачити за монастирською спорудою конкретну організацію робіт: замовника, фінансування, виробництво матеріалу та найманого фахівця.⁠[1]

На цій підставі Черненко припускає, що трапезна була чи не першою чернігівською спорудою XVII століття, зведеною з цегли місцевого виробництва. Це дослідницьке припущення, а не доведена першість серед усіх будівель міста. Так само згадка про роботу Филоненка не встановлює його авторства архітектурного задуму: джерело називає саме цегельника.⁠[1]

Що можна прочитати в самій цеглі

За результатами робіт 2013 року основний об’єм будівлі був складений із цегли-пальчатки, переважно завдовжки 28–⁠30, завширшки 16–⁠17 і завтовшки 5–⁠7 сантиметрів. Її з’єднували сірим вапняковим розчином. Ці характеристики описують досліджену кладку; самі по собі вони не дозволяють упізнати виріб конкретного майстра.⁠[3]

Трапезна формувалася з кількох послідовно прибудованих секцій. Їхні стіни були перев’язані кладкою лише в нижніх частинах, а товщина зовнішніх стін відрізнялася. Водночас матеріали різних секцій виявилися майже однаковими. Черненко вважає це підставою припускати, що наземну частину нарощували поступово, але протягом порівняно короткого часу.⁠[3]⁠[4]

Пізніші перебудови залишили іншу цеглу. Під час перетворення трапезної на консисторію в 1860–⁠1862 роках застосували фабричні вироби розміром 27 × 13,5 × 6 сантиметрів. Отже, навіть у межах однієї споруди цегляні стіни можуть належати до різних будівельних етапів. Вік найдавнішої кладки не можна автоматично переносити на кожну перегородку чи облицювання.⁠[3]

Ще давніші речі з монастирського подвір’я мають окрему історію. Про них — у статті «Ключ, амфори й скляний браслет: подвір’я до трапезної».