Що насправді означає 1676 рік
Поширене датування трапезної 1676 роком спирається на «Скарбницю потребную» Галятовського. Проте, як наголошує Черненко, це рік друку книги в Новгороді-Сіверському. У ній уже йдеться про будівництво церкви та трапезної, тому сама споруда могла постати дещо раніше. Дата на виданні не є прямим записом про завершення робіт.[1]
Звіт про охоронні дослідження 2000 року відносить спорудження трапезної церкви приблизно до 1675 року. Обидва повідомлення дозволяють говорити про будівництво в 1670-х роках, але не дають підстав називати безсумнівний день чи навіть остаточно встановлений рік його завершення. Коректна розповідь зберігає слово «близько» там, де його залишили дослідники.[1][2]
Полковник, цегельня та майстер із Гадяча
За свідченням Галятовського в переказі Черненко, Василь Дунін-Борковський поставив цегельний завод і власним коштом забезпечував виготовлення цегли для будівництва. Йоаким Филоненко прибув із Гадяча до Чернігова й працював на цій цегельні за платню полковника. Повідомлення дозволяє побачити за монастирською спорудою конкретну організацію робіт: замовника, фінансування, виробництво матеріалу та найманого фахівця.[1]
На цій підставі Черненко припускає, що трапезна була чи не першою чернігівською спорудою XVII століття, зведеною з цегли місцевого виробництва. Це дослідницьке припущення, а не доведена першість серед усіх будівель міста. Так само згадка про роботу Филоненка не встановлює його авторства архітектурного задуму: джерело називає саме цегельника.[1]
Що можна прочитати в самій цеглі
За результатами робіт 2013 року основний об’єм будівлі був складений із цегли-пальчатки, переважно завдовжки 28–30, завширшки 16–17 і завтовшки 5–7 сантиметрів. Її з’єднували сірим вапняковим розчином. Ці характеристики описують досліджену кладку; самі по собі вони не дозволяють упізнати виріб конкретного майстра.[3]
Трапезна формувалася з кількох послідовно прибудованих секцій. Їхні стіни були перев’язані кладкою лише в нижніх частинах, а товщина зовнішніх стін відрізнялася. Водночас матеріали різних секцій виявилися майже однаковими. Черненко вважає це підставою припускати, що наземну частину нарощували поступово, але протягом порівняно короткого часу.[3][4]
Пізніші перебудови залишили іншу цеглу. Під час перетворення трапезної на консисторію в 1860–1862 роках застосували фабричні вироби розміром 27 × 13,5 × 6 сантиметрів. Отже, навіть у межах однієї споруди цегляні стіни можуть належати до різних будівельних етапів. Вік найдавнішої кладки не можна автоматично переносити на кожну перегородку чи облицювання.[3]
Ще давніші речі з монастирського подвір’я мають окрему історію. Про них — у статті «Ключ, амфори й скляний браслет: подвір’я до трапезної».

