Що саме називали старою трапезною церквою

Церква XVII століття була частиною великої споруди, яка поєднувала храм і трапезну. У публікації досліджень 2013 року Черненко розглядає весь цей комплекс, тому слова «Петропавлівська церква» в її назві не означають, що кожне відкрите приміщення було богослужбовим. Власне храм складався з основного простору для молитви та вівтарної частини; до нього прилягала прямокутна будівля трапезної.⁠[3]

Успенський собор — окрема, значно давніша споруда монастирського ансамблю. На плані Олександра Бондаря 2013 року, опублікованому разом зі статтею, собор і руїни трапезної церкви мають різні позначення. Так само окремо показано пізніший настоятельський корпус із Петропавлівською церквою. Це важлива підказка для читання старих описів: однакова посвята храмів не робить їх однією пам’яткою.⁠[1]

Перенесений вівтар і нове призначення старої будівлі

За викладом Черненко, 1860 року вівтар старої церкви перенесли до верхнього корпусу будинку настоятеля. Наведене нею повідомлення Миколи Маркевича пов’язує спорудження цього корпусу з 1811 роком. Отже, дата появи будівлі та дата перенесення до неї вівтаря описують різні події. Їх не слід перетворювати на одну дату спорудження обох Петропавлівських церков.⁠[2]

Стару трапезну перебудували під консисторію — установу єпархіального управління. Дослідниця відносить найбільшу реконструкцію до 1860–⁠1862 років. Вівтарну частину розібрали, а зовнішні стіни облицювали зсередини та з боку фасадів фабричною цеглою. Зміни зачепили не тільки назву установи: вони змінили вигляд самої будівлі.⁠[2]⁠[3]

Саме цим пояснюється відмінність між старішими й пізнішими кресленнями. На одному з планів XIX століття вже немає виступу вівтарної частини, зате з’являється ґанок. Черненко читає цей план як зображення консисторії після перебудови. Відсутність церковного виступу на такому кресленні не спростовує попереднього існування храму: план зафіксував інший етап життя споруди.⁠[2]⁠[3]

Чому руїни називали будинком ігумена

У частині літератури залишки старої трапезної церкви помилково описували як будинок ігумена XVIII століття. Черненко наводить конкретний приклад такої атрибуції у книзі Анатолія Карнабіда «Чернігів» 1980 року. Натомість історичні описи та плани дозволяють розрізнити трапезну, настоятельський корпус XIX століття і ще один, давніший настоятельський будинок, від якого також залишилися руїни.⁠[1]⁠[2]

Тому в розповіді про монастир варто тримати разом дві ознаки: назву та призначення будівлі в певний час. «Стара Петропавлівська церква з трапезною» і «консисторія» можуть означати послідовні етапи тієї самої споруди. «Петропавлівська церква в настоятельському корпусі» означає вже іншу будівлю. Саме до першої належить картка залишків церкви з трапезною XVII століття, пов’язана з цією статтею.⁠[1]⁠[2]⁠[3]