Різні століття в одному культурному шарі
Дослідження проводили в серпні–вересні 2000 року працівники заповідника «Чернігів стародавній». Загальна вивчена площа становила лише 36 квадратних метрів. Звіт О. Васюти, І. Ігнатенка й Т. Новик описує як залишки трапезної церкви, так і значно давніші об’єкти. Невелика площа робіт важлива для розуміння висновків: це свідчення з окремих ділянок, а не повна картина всього монастиря.[1][2]
У верхніх нашаруваннях траплялися уламки посуду та кахель XVII–XIX століть, бита цегла й вапно. Автори пов’язують ці шари з вирівнюванням території та припускають зв’язок із ремонтами. Нижче лежали давньоруські матеріали домонгольського часу, майже не порушені пізнішими перекопуваннями. Різниця між шарами дозволяє відокремлювати історію давнього подвір’я від подальших будівельних робіт.[1]
Що розповідають ключ і уламки посуду
Серед давніх знахідок звіт називає керамічний посуд XII століття, уламки амфор, фрагмент полив’яної плитки, кістяну проколку з отвором і залізний ключ від навісного циліндричного замка. За наведеними авторами аналогіями тип ключа датується ширше — XII — серединою XIV століття. Отже, датування окремої речі та датування шару не обов’язково збігаються до однакового вузького проміжку.[1]
Амфори представлені уламками з рожевого та сірого тіста, тобто керамічної маси. У звіті немає визначення їхнього вмісту, тому за цими знахідками не можна складати меню давніх мешканців. Так само велика кількість кісток тварин засвідчує присутність такого матеріалу в шарі, але без окремого дослідження не дає переліку страв чи точної картини харчування.[1]
Будівлі, скло та дерев’яні стовпи
Археологи зафіксували частини двох заглиблених будівель. Їх дослідили не повністю: продовження виходило за межі відкритої площі. За керамікою споруди віднесли до XII століття. У заповненні були уламки давньої цегли-плінфи, амфор і шиферу, фрагмент скляного браслета, частково оброблений ріг та кілька уламків скляних посудин.[1][2]
Інший цікавий слід — ями із залишками потужних дерев’яних стовпів. Автори припускають, що вони належали наземній стовповій конструкції, однак не визначають її точного призначення. Називати її певною майстернею, коморою чи житлом за опублікованими даними було б передчасно.[2]
Ці давні споруди не є самою Петропавлівською церквою. Картка, пов’язана з цією статтею, представляє пізнішу церкву з трапезною XVII століття, а ранні знахідки додають історичний контекст її території. Про окрему історію будівлі та зміну її призначення розповідає матеріал «Дві Петропавлівські церкви Єлецького монастиря».[2][3]