Кераміка на фасаді

Серед деталей зовнішнього оздоблення автори назвали валики з лекальної цегли — цегли спеціальної форми. До цього переліку входять також побілені профільовані керамічні деталі карнизів, порталів або віконних лиштв. Отже, кераміка тут була не тільки будівельним матеріалом: із неї виконували й рельєфні частини оформлення.⁠[2]

Окрему групу становили круглі плити з різнобарвними полив’яними розетками. Дослідники пояснювали, що такі плити зазвичай прибивали вздовж карниза. Це опис способу розміщення подібного декору; точну кількість розеток на батуринському фасаді звіт не називає.⁠[2]

Автори вбачали в цих деталях прийоми українського бароко. Водночас загальну архітектуру палацу зіставляли із західноєвропейським, точніше італійським, бароко. Таким чином, їхня інтерпретація враховувала і композицію великої будівлі, і конкретні керамічні елементи її оздоблення.⁠[2]

Теракотова й блакитна підлога

Для підлоги палацу в публікації зазначено фігурні теракотові та блакитні полив’яні керамічні плитки. Це інша функція кераміки: плитками вкривали поверхню всередині будівлі, тоді як розетки й профільовані деталі належали до її зовнішнього оформлення.⁠[2]

Короткий звіт дає кольори та загальну характеристику плиток, але не відтворює схему всієї підлоги. Тому за ним можна говорити про поєднання цих матеріалів у палаці, проте не встановити точний візерунок або розкладку в кожній кімнаті.⁠[2]

Як знахідки співвіднесли з давнім малюнком

Роботи 2005 року на Гончарівці відкрили раніше невідомі частини підмурків палацу та прибудови. У прибудові виявили залишки сходів. Великий підвал розміром 15 × 15 метрів, на думку дослідників, імовірно, поділявся двома перехресними стінами на чотири господарські приміщення. Поділ підвалу у звіті залишається припущенням.⁠[1]

Для верхньої частини будівлі автори залучили зображення 1744 року. Поєднуючи його з археологічними даними, вони описали основну частину палацу як споруду підквадратного плану з трьома поверхами, дерев’яними перекриттями та симетричною композицією. Вікна мали декоративні обрамлення, а чільний фасад — напівколони й великий фронтон.⁠[2]

На рисунку 6 у статті надруковано реконструкцію В. Коваленка, виконану С. Дмитрієнком за історичним зображенням Фрідріха-Вільгельма фон Берхгольца. Її слід читати разом із підписом: це наукове відтворення вигляду палацу, а не фотографія збереженої споруди. Археологічні деталі декору та малюнок фасаду — різні види свідчень, які дослідники зіставили.⁠[1]⁠[2]