Що залишилося від палацу
Дослідники пов’язували споруду з офіційною резиденцією трьох гетьманів: Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича та Івана Мазепи. Палац було зруйновано 1708 року, а вже у XVIII столітті його рештки розібрали на цеглу аж до дна фундаментних ровів. Площу також неодноразово перекопували шукачі скарбів. Тому досліджувати доводилося сильно порушені залишки будівлі.[1]
У 2005 році в розкопі XIV площею понад 100 квадратних метрів завершили дослідження решток палацу. Автори підсумовували роботи кількох сезонів — 1996–1997 та 2001–2005 років. Число понад 100 квадратних метрів стосується розкопу, а не повної площі резиденції.[1]
Археологи розчистили й зафіксували рештки фундаментних ровів та шар пожежі й руйнування. У цьому шарі були уламки кахлів, будівельних матеріалів і кераміки, дрібні побутові речі та сильно оплавлений скляний посуд. У публікації ці знахідки розглянуто разом зі слідами самої споруди.[1][2]
Кімнати, коридор і кахляні печі
Уточнений план показував прямокутну цегляну кам’яницю приблизно 26 × 20 метрів. За описом авторів, вона була одноповерховою, мала ґанки, центральний коридор, кілька кімнат і залів. Приміщення опалювали печами, оздобленими кахлями; перекриття були склепінчастими.[2]
Наявність великого горища дослідники вважали ймовірною. Так само обережно вони писали про стиль українського, або козацького, бароко. Найближчими аналогіями називали будинок полкової канцелярії в Чернігові та кам’яницю Мазепи в Києві. Це авторська архітектурна інтерпретація, яка допомагає уявити тип будівлі; звіт не подає повністю збереженого фасаду.[2]
Давніше житло під палацовими рештками
У тому самому розкопі під залишками фундаментних ровів палацу довивчили житло XVII століття з глинобитною піччю. Публікація відділяє його від палацової споруди: це окремий об’єкт, що залягав нижче.[2]
У межах невеликого розкопу археологи, отже, простежили різні епізоди забудови: житло з піччю, гетьманську резиденцію та її руйнування. Для історії палацу важливий саме зв’язок між будівельними слідами й шарами. Він дозволив уточнити план споруди навіть там, де цегляні фундаменти були розібрані.[1][2]
