Від невеликого виробництва до сотні верстатів

На початку фабрика випускала недороге сукно з простої вовни, а її обладнання було нечисленним. За Фундуклеєм, поштовхом до перебудови стала поїздка власника на закордонні підприємства 1815 року. Після неї до Таганчі запросили бельгійського механіка, який удосконалював фабричні машини.⁠[1]

У 1816 році число ткацьких верстатів довели до двадцяти. 1818 року механік поставив ще два комплекти машин, а з 1822-го фабрика додавала нові вже власними силами за його зразком; за Похилевичем, того ж року механік залишив службу. На 1838 рік опис нараховує вже сто двадцять верстатів і відповідну кількість інших машин — разом дванадцять «асортиментів», тобто комплектів обладнання. Отже, розростання фабрики почалося ще до запровадження парового двигуна.⁠[1]⁠[2]

Для чого використали парову машину

Фундуклей датує встановлення виписаного з Англії двигуна 1840 роком і називає потужність 45 кінських сил. Такі самі відомості подає Віталій Левицький у дослідженні 2015 року. Машина давала рух одразу кільком групам обладнання, тому її поява стосувалася різних етапів обробки вовни й тканини.⁠[1]⁠[3]

Серед під’єднаних механізмів опис називає машини для розпушування й чесання вовни, тонкого прядіння та ткання. Пару застосовували також для валяння (ущільнення) сукна, полоскання й на двох бастувальних машинах оздоблювального відділення. Крім того, двигун обслуговував допоміжну роботу — машину для рубання дерева й точильню.⁠[1]

Чому ручна праця не зникла

Таблиця фабричного обладнання окремо рахує машини, які рухала пара, вода чи коні, і ручні. У ткацькому відділенні записано два механічні верстати та 148 простих. Ці числа пояснюють висновок Левицького: механізація охопила чимало операцій, однак прядіння й ткання залишалися переважно ручними.⁠[1]⁠[3]

Не всі давні описи однаково датують технічну зміну. Лаврентій Похилевич у виданні 1864 року назвав 1841 рік і потужність 70 кінських сил. Це відрізняється від даних Фундуклея; підстав пояснювати різницю заміною двигуна прочитані описи не дають. Водночас обидва тексти показують поступове розширення фабрики протягом першої половини XIX століття.⁠[1]⁠[2]