Два описи одного зібрання

Працюючи з матеріалами знахідки 1894 року, дослідниця зіставила різні видання каталогу. Раніший текст докладно описував медальйон як самостійну річ. Пізніший поєднав його з посудиною, і ця версія перейшла до музейного обліку. Відмінність виявилася суттєвішою за звичайне скорочення старого опису.⁠[1]

Восени 1935 року Сарновська оглянула предмети й легко відділила медальйон від дна чаші: їх тримав пластилін. Так з’ясувалося, що музейне з’єднання не засвідчує давнього влаштування посудини. У своїй публікації вона використала цю перевірку для уточнення складу колекції.⁠[1]

Медальйон і чаша

На срібному медальйоні з позолотою зображено Христа з німбом і відкритою книгою; обабіч є літери альфа й омега. Зворотний бік зберігся неповністю. Тому Сарновська не вважала призначення предмета остаточно визначеним: називати його без застереження релікварієм або амулетом було б передчасно.⁠[1]

Чаша має широкий отвір і ніжку, виготовлену окремо та припаяну до посудини. Плетений орнамент прикрашав її край і основу. У томі «Історії українського мистецтва» 2010 року також відзначено золочену плетінку та зіставлено форму й декор чаші з різними середньовічними художніми традиціями.⁠[1]⁠[2]

Застібка й межі реконструкції

Застібку складено із золотованих срібних пластин із дерев’яною вставкою всередині. Рослинний орнамент на двох боках відрізняється, а по краях прикріплено шість напівсферичних ґудзиків, по три з кожного боку. Сарновська пояснила поділ застібки на дві частини зламом, а не початковою конструкцією.⁠[1]

Видання 2010 року відносить комплекс до кінця XII століття, тоді як старі дослідження пропонували інші дати й атрибуції. Для читання окремих речей важливо відділяти ці пояснення від спостережень над матеріалом, оздобленням і пошкодженнями. Музейна перевірка Сарновської добре показує, як такі спостереження змінюють усталений опис.⁠[1]⁠[2]