Як відновлювали склад знахідки

Людмила Пекарська у статті 1991 року описала матеріали з київських музеїв і Британського музею. До київської збірки речі потрапили кількома надходженнями, а ранні записи не давали достатніх підстав автоматично об’єднати їх. Тому підрахунки в публікаціях різнилися, і дослідження потребувало повернення до музейних документів.⁠[1]

Спільна робота розгорнулася після візиту хранителя Британського музею 1979 року. Дослідники зіставляли предмети, описи й архівні матеріали, застосовували рентгеноспектральний мікроаналіз — дослідження хімічного складу речей. Пекарська повідомила, що вдалося відшукати три предмети, які вважали втраченими, та повернути правильні облікові відомості ще шести.⁠[1]

Люди й тварини зі срібла

У томі «Історії українського мистецтва» 2010 року Ростислав Забашта й Андрій Скиба описали чотири людські та п’ять тваринних фігурок Мартинівки. Людей показано спереду, із зігнутими руками й ногами; тварин — у профіль. Звична назва «танцюристи» передає враження від поз, але сама собою не встановлює конкретного танцю.⁠[2]

Срібло поєднувалося з вибірковим золоченням. Золотом підкреслювали окремі деталі обличчя, волосся, одягу чи тваринної постаті. Автори звертають увагу на умовність цих образів: звірі, яких вони називають левами, мають і фантастичні риси. Це художні зображення, а не точне відтворення зовнішності певної тварини.⁠[2]

Частини більшого оздоблення

Зображення виконані з одного боку, а отвори для цвяшків показують, що фігурки мали кріпитися до твердої поверхні. Дослідники реконструюють симетричне розміщення: людський образ посередині, тваринні — обабіч. Така схема пояснює зв’язок між окремими накладками, хоча сам оздоблений предмет визначений не остаточно.⁠[2]

Серед запропонованих варіантів — лука, тобто піднята частина сідла, захисний нагрудник або щит. Забашта й Скиба вважають найкраще обґрунтованою версію сідла. Таким чином, музейна робота уточнила склад колекції, а її художній аналіз дозволяє обговорювати первісне поєднання речей, зберігаючи відмінність між уцілілою деталлю та реконструкцією цілого.⁠[1]⁠[2]