Поселення за знахідками посуду
Каталог «Древнерусские поселения Среднего Поднепровья» описує поселення в околицях Стеблева, обстежене 1973 року О. М. Приходнюком і В. Й. Довженком. На поверхні дослідники зібрали кераміку XII–XIII століть.[1]
У цьому повідомленні немає розкопаних будинків або майстерень. Датування стосується зібраного посуду й поселення, з яким його пов’язали. Перетворювати коротку згадку про розвідку на опис великих розкопок було б неточно.[1]
Два городища в каталозі
У книзі Михайла Кучери 1999 року Стеблів представлений двома окремими городищами. Одне датоване XII–XIII століттями, інше — XI–XIII. Для другого автор зазначив, що воно зруйноване. Це стан, зафіксований у зведенні минулого століття.[2]
Різні записи важливо зберігати окремо. Дата неукріпленого поселення з каталогу 1984 року не замінює автоматично дат кожного городища. Водночас усі ці відомості підтверджують кілька проявів життя давньоруської доби в околицях Стеблева.[1][2]
Замок у розповіді Похилевича
Похилевич описує значно пізнішу історію укріпленого Стеблева. За його розповіддю, король Стефан Баторій надав Стеблів козацькому старшині, і той збудував тут фортецю, обнесену валом і високим частоколом. Ця розповідь належить до іншої доби, ніж керамічні матеріали XI–XIII століть.[3]
Окремо автор згадує руйнування під час облоги 1664 року, зокрема вибух порохового сховища. Це повідомлення книги XIX століття про пізній замок. Воно не доводить, що описані археологами середньовічні поселення та замок мали однакові межі або безперервну історію забудови.[3][4]
