Укріплення невеликого городища
За оцінкою дослідника, площа городища становила близько 3 000 квадратних метрів. Він зафіксував два ряди валів і ровів. У публікації це опис збережених земляних укріплень, а не реконструкція їхньої первісної дерев’яної надбудови.[1]
Довженок підкреслював, що в XI–XIII століттях Рось була прикордонною річкою: знайдені розвідкою давньоруські поселення того часу стояли по один її бік, а по другий господарювали кочовики. Городище біля Хлерівки виявилося єдиним городищем цього періоду по той бік річки.[1]
Що показали шурфи
У невеликих пробних розкопах знайшли печину — шматочки обпаленої глини, вугілля та плями золи. Автор повідомив, що культурного шару не виявлено. Це результат конкретної розвідки, який не слід розширювати до твердження, ніби люди тут узагалі не бували:[1]
«Культурный слой отсутствует; в шурфах обнаружены только кусочки печины, угля и зольные пятна.»
Культурний шар відсутній; у шурфах виявлено лише шматочки печини, вугілля та зольні плями.[1]
Сторожова функція як припущення
Довженок запропонував пояснення: укріплення могло бути сторожовим пунктом із невеликою кількістю мешканців. Їхнім завданням він вважав спостереження та попередження населення про небезпеку.[1]
Свою версію Довженок пояснював тим, що з городища добре оглядати околиці. Це авторське припущення, а не встановлений факт.[1]
