Як досліджували забудову
За каталогом 1984 року, археологічні роботи розпочав Микола Біляшівський 1891 року. Згодом планомірні розкопки проводила Канівська експедиція Київського університету. У дитинці — центральній укріпленій частині — дослідили близько двох тисяч квадратних метрів доступної площі.[1]
Археологи простежили систему головної та бічних вулиць. Більшість описаних жител дитинця мала площу 16–17 квадратних метрів, хоча траплялися менші й більші. Будівлі посаду, іншої укріпленої частини, у наведеному описі загалом були меншими.[1]
Опалення та господарські заняття
У житлах знаходили глинобитні печі, а в частині споруд — підняті над підлогою лежанки. Поряд із житловими будівлями існували господарські приміщення; деякі мали ями для зерна. Кераміка та кістки тварин становили звичайну частину знахідок.[1]
У посаду виявляли жорна, серп, ножі та леміш — залізну робочу частину орного знаряддя. В інших комплексах були грузило для рибальської сітки, прикраси й предмети християнського культу. Разом ці речі характеризують різні сторони життя поселення.[1]
Чому назву Родень подають обережно
Каталог датує головний шар XII–XIII століттями й окремо згадує поодинокі матеріали IX–X століть. Кучера 1999 року, обговорюючи зв’язок із Роднем кінця X століття, навпаки зазначав відсутність матеріалів X століття. Це розбіжність між опублікованими оцінками.[1][2]
Кучера вважав городище поселенням міського типу, спираючись на його планування, щільну забудову та набір речей. Водночас літописну назву він подавав із застереженням. Археологічний опис побуту тут надійніший за безумовне перенесення на пам’ятку конкретного давнього імені.[2]
