Лист із Петербурга

26 листопада 1859 року Шевченко звернувся до Платона Федоровича з Петербурга. У листі він повідомляв про одержання своїх творів із цензурного комітету й підготовку до друку. Це була конкретна видавнича справа, для якої автор шукав фінансової підтримки.⁠[2]

Вартість задуманої книжки поет оцінював у 1100 рублів. Він запитував, чи може Симиренко допомогти йому з цією сумою. Лист фіксує саме прохання та запропоновані умови: з нього одного не випливає, коли гроші надійшли й які подальші розрахунки відбулися.⁠[2]

Повернути допомогу примірниками

Шевченко пропонував повернення коштів примірниками надрукованої книги. Отже, у цьому документі допомога постає як домовленість із книжковим розрахунком. Назвати її безповоротним дарунком лише на підставі листа було б неточно; конкретної кількості примірників у наведеному проханні поет не визначив.⁠[2] За О. Мурашко, Платон Симиренко виділив на видання 1100 рублів.⁠[1]

За умови згоди адресата Шевченко сподівався випустити книжку до нового року. Це очікування, висловлене в листопаді 1859-го. На збереженому титулі стоїть 1860 рік, тому бажаний термін у листі та вихідні дані надрукованої збірки слід читати окремо.⁠[2]⁠[3]

Що зберегла сама книга

Титульна сторінка називає Тараса Шевченка, Петербург і друкарню П. А. Куліша. На ній також зазначено, що видання здійснено коштом Платона Симиренка; прізвище надруковано у формі «Семеренка». Поруч у збереженому розвороті міститься портрет поета.⁠[3]

О. Мурашко розглядає цю книжку як останнє прижиттєве видання «Кобзаря» й повідомляє про примірник у Науковій бібліотеці Одеського університету. Лист і титул доповнюють цей виклад різними свідченнями: перший передає умови підготовки, другий засвідчує друк і згадку про фінансову участь Симиренка.⁠[1]⁠[2]⁠[3]