Колекція для порівняння

І. Гриник і В. Фільов пояснюють задум Симиренка: успіх саду залежав від добору сортів, придатних до певної місцевості. Колекційні сади при розсадниках дозволяли побачити різні сорти й порівняти їх до ширшого поширення.⁠[1]

У маточному саду, який утримували для вивчення й розмноження рослин, планували досліджувати реакцію сортів на клімат, ґрунт і вологу. Важливими були також стійкість до шкідників та хвороб. Результати мали допомогти рекомендувати придатні сорти і для великих господарств, і для аматорських садів.⁠[1]

Саджанці та живці з різних країн

Симиренко підтримував зв’язки з дослідниками Німеччини, Франції, Бельгії, Італії, США та інших країн. Через ці контакти він отримував садивний матеріал плодових і ягідних культур. Окремо збирав саджанці й живці в різних регіонах України; колекція охоплювала також декоративні рослини.⁠[1]

У переліку господарства згадані яблуні, груші, вишні, черешні, персики, абрикоси, аґрус та горіхи. Така різноманітність характеризує зібрану для дослідження колекцію. Вона не означає, що кожний представлений сорт було виведено у Млієві: надходження готових сортів і їх місцеве випробування були важливою частиною роботи.⁠[1]

Цінник і докладний каталог

У газеті «Кіевлянинъ» від 18 березня 1904 року розсадник рекламував сезонний цінник № 14. Його обіцяли надсилати охочим безкоштовно. Поруч повідомляли про окремий Генеральний каталог — платне видання з ілюстрованим описом маточних колекцій. Це два різні видання, а не дві назви однієї книжки.⁠[2]

Подальшу історію господарства продовжила дослідна установа: за оглядом Гриника й Фільова, у 1920 році на його базі створили Мліївську садово-городню дослідну станцію.⁠[1]⁠[2]