Від шматка каменю до заготовки

Переважну більшість знахідок дослідники пов’язали з канівським кременем. У виробничому скупченні були нуклеуси — шматки сировини, від яких відколювали заготовки, — а також пластини, відщепи й дрібні лусочки. Разом вони представляють різні етапи роботи з каменем.⁠[1]

У цій добірці автори нарахували дев’ятнадцять виробів із вторинною обробкою, тобто додатково змінених після відколювання заготовки. Серед них були різці, скребки й дрібні пластинки з притупленим краєм. Поряд залишилася велика кількість відходів виробництва.⁠[1]

Які пластини забирали

Дослідники зіставили розміри знарядь із розмірами необроблених пластинчастих сколів. Більшість збережених сколів мала довжину від двадцяти до двадцяти дев’яти міліметрів, тоді як більшість знарядь виготовили на довших заготовках — від тридцяти до сорока п’яти міліметрів.⁠[1]

Цю різницю автори пояснили можливим відбором: частину довших пластин забирали для подальшої роботи. Отже, залишки майстерні не обов’язково відтворюють увесь виготовлений набір. Порівняння відходів і готових речей дозволяє побачити рішення, які приймали під час виробництва.⁠[1]

Чому важливі найменші знахідки

У праці підкреслено значення промивання досліджуваного шару. Під час ранніх розкопок дрібні пластинки й лусочки могли губитися, хоча вони потрібні для вивчення технології. Нові матеріали, зібрані з ретельнішою фіксацією, допомагають перевіряти висновки за старими колекціями.⁠[1]

Діана Дудник у дослідженні 2017 року описала розвиток методів на Межиріцькій стоянці та іншу виробничу ділянку. Там поєднання нуклеуса, сколів і дрібних знарядь також засвідчило обробку кременю.⁠[2]