Як готували матеріал

На семи ребрах мамонта дослідники відзначили поперечні надпили та злами. Частина надпилів залишилася незавершеною. Автори пояснили ці сліди відокремленням вузьких кінців ребер для подальшої обробки. Решта кістки, яка вже не була потрібна, потрапляла до сміття.⁠[1]

Іншу сировину давали довгі кістки дрібніших тварин. Із заячих кісток та кісток лисиці або песця виготовляли проколки — загострені знаряддя. Поряд із готовими виробами трапилися уламки, які дослідники визначили як відходи такого виробництва. Отже, колекція показує і результат, і підготовку матеріалу.⁠[1]

Голки та зламаний наконечник

Голки в цьому наборі збереглися лише фрагментами. Для них використовували кістку або мамонтовий бивень, а перетин виробів був округлим чи овальним. Цілі голки з інших об’єктів стоянки показують, що їхні кінці обробляли по-різному: робили вушка, надпили чи надрізи.⁠[1]

З мамонтового бивня зробили й наконечник із двома поздовжніми пазами. Він був зламаний; на поверхні збереглися прокреслені лінії. Цей предмет, як і уламки голок та проколки, описаний також у попередньому звіті. Пізніша стаття розвиває дослідження тієї самої колекції.⁠[1]⁠[2]

Що залишилося від прикрас

Окрему групу складають речі для оздоблення. Фрагмент зуба мамонта має круговий паз, через який автори припустили його використання як підвіски. Це тлумачення, а не безсумнівно встановлена функція. Натомість у зламаної намистини з бивня добре простежується отвір посередині.⁠[1]

На верхній щелепі вовка надпили біля ікол засвідчили їх вилучення. Дослідники пов’язали таку обробку з виготовленням прикрас. Разом зі зламаними знаряддями й відходами ці знахідки допомогли пояснити найбільше заповнення ями як сміття. Саме викинуті речі зберегли різні етапи давнього ремесла.⁠[1]⁠[2]