Дві форми заготовки
За класифікацією Яковлевої, чотири зображення передають жіночу постать, а ще одне — людину без однозначного визначення статі. Для об’ємних фігурок використовували видовжені заготовки, близькі до циліндра; для плоских — довгі пластини бивня. Відмінність між ними стосується самого способу побудови скульптури.[1]
Одна фігурка лишилася незавершеною. Дослідниця вважає її свідченням виготовлення таких речей безпосередньо на поселенні. Чотири завершені вироби мали геометричне оздоблення. Тож не варто уявляти всю згадану групу як п’ять однаково готових і однаково прикрашених статуеток.[1]
Лінії на схематичному тілі
В об’ємної жіночої фігурки завдовжки 7,2 сантиметра немає окремо показаних голови, рук і ніг. Форму побудовано на співвідношенні вузької верхньої та ширшої нижньої частин. Два вкладені один в один трикутники підкреслюють жіночу анатомію, яку авторка розпізнає в цьому дуже умовному зображенні.[1]
Інша, плоска фігурка завдовжки 13,6 сантиметра має розширені округлі стегна та тонко вирізані візерунки. Яковлева докладно описує послідовність горизонтальних і вертикальних рисок. Видання 2008 року окремо відзначає прямі лінії, кути та зигзаги на межиріцьких статуетках. Яковлева вважає цю ритмічну композицію знаковим записом, імовірно пов’язаним із жіночою символікою; її зміст не розшифровано.[1][2]
Зображення і робоча річ
Особливий випадок — плоска фігурка завдовжки 11,5 сантиметра, схожа на невелику лопатку. На ній є сліди роботи зі шкурою, тому Яковлева розглядає її водночас як знаряддя та схематичне жіноче зображення. Різьблений декор тут поєднано з практичним використанням предмета.[1]
Ще одна фігурка, завдовжки 6,9 сантиметра, вирізняється маленькою головою з прорізаними очима й ротом. Її широкі плоскі поверхні також вкриті лініями. Така різноманітність допомагає розглядати межиріцькі знахідки окремо — за формою, оздобленням і слідами роботи, без єдиного наперед заданого пояснення для всіх речей.[1]
