Повстання перед вирішальним зіткненням

Повстанців очолював Павло Бут, відомий як Павлюк, коронне військо — Миколай Потоцький. Історик Дмитро Вирський наголошує, що до битви повстанці не встигли зосередити всі свої сили, зокрема лівобережні загони. Розрахунки на дієву зовнішню підтримку також не справдилися. Ці обставини обмежували їхні можливості перед боєм.⁠[1]

Докладну розповідь залишив Шимон Окольський. Його щоденник описує події з боку коронного війська й виразно співчуває переможцям. Тому в ньому важливо відділяти спостереження про рух, вози та вогонь від оцінок противника. Саме опис табору дає одну з найвиразніших подробиць цієї битви.⁠[2]

Шість рядів возів

За Окольським, козаки рухалися табором, улаштованим у шість рядів возів; усередині перебувала піхота, поділена на полки й сотні. Гармати були в різних частинах цього порядку. Перед читачем постає не лише місце стоянки, а рухома оборонна побудова, разом із якою пересувалося військо.⁠[2]

Коронні підрозділи атакували табір кілька разів, а оборонці відповідали гарматним і рушничним вогнем. Окольський описує, як прорив возів вимагав повторних зусиль. Коли табір почали розривати, козаки, за Окольським, поставили ще шість рядів возів, щоб укріпитися у дванадцять рядів. У сучасному огляді Вирського важливим моментом стає втрата рухливості табору, після якої супротивник зміг порушити його захисний порядок.⁠[1]⁠[2]

Пожежа й нічний вихід

Після прориву коронні вояки підпалили солому й сіно на возах, і вогонь дійшов до запасів пороху — так описує цей момент Окольський; Вирський також пише, що в козаків підпалили запаси пороху. Водночас його розповідь не описує миттєвого припинення опору: бій продовжувався й надвечір. Пожежа була частиною тривалого руйнування оборони, а не єдиною подією битви.⁠[1]⁠[2]

Частина козаків змогла вийти з бою вночі; Вирський пов’язує цей вихід із Дмитром Гунею. Негайного переслідування не було. Поразка під Кумейками тому не означала загибелі всіх повстанців або завершення всіх подальших подій повстання. Дослідник також пов’язує досвід бою з пошуком більшої рухливості козацького війська.⁠[1]⁠[2]