Постаті та деталі одягу
Розмір пластини — 365 на 98 міліметрів. Жіноча постать займає центр композиції, навколо неї згруповано інші фігури. Людмила Клочко серед них описує музиканта й чоловіка з ножем. Це кілька сцен на одному виробі, тому важливими стають і самі персонажі, і їхнє поєднання.[1]
Особливу увагу дослідниця приділила головним уборам. На деяких постатях вона розрізняє округлі шапки, зокрема з частинами, що закривали шию. Проте не всі відбитки достатньо чіткі: там, де один автор бачить шапку, інший читає зачіску. Тому реконструкція костюма має різний ступінь певності для різних фігур.[1]
Посуд як частина дії
У публікації 2020 року Клочко описує центральну жінку із дзеркалом та невеликою посудиною. Поруч зображено чоловіка з ритоном — посудиною для пиття — і скіпетром. Ці предмети важливі для тлумачення композиції: авторка пов’язує їх із уявленнями про владу та вшанування божества.[2]
Іншу сцену використав у дослідженні 2024 року Леонід Бабенко: юнак переливає напій з амфори в ритон. Автор розглядає її як зображення розливання вина. Тут увага зосереджена на зрозумілій дії з двома посудинами; вона дає окремий матеріал для розмови про способи подавання напою.[3]
Чи утворюють сцени одну розповідь
Клочко підтримує культове прочитання композиції та пов’язує центральний образ із богинею Аргімпасою. Водночас у праці 2009 року вона наводить іншу думку: В. Рябова не вбачала змістового зв’язку між групами фігур. Отже, єдність сюжету — дослідницьке тлумачення, а не встановлений підпис давнього майстра.[1][2]
Дискусійним лишається й те, кому належав оздоблений пластиною головний убір. Клочко розглядає жіночий варіант, але обговорює також запропоноване іншою дослідницею чоловіче призначення. Пластина докладно показує жести, посуд і вбрання; пов’язати їх із конкретною особою чи точно відомим обрядом значно складніше.[1]
