Споруда з двома приміщеннями

Будівля мала приблизні розміри шість на три метри й складалася з двох приміщень. У кожному була піч; одна з них містилася в спеціальній ніші. Збережені сліди стовпів дали авторці підставу відновити каркасну конструкцію стін.⁠[1]

Петрашенко припустила, що тут випікали хліб. Б. Прищепа та С. Горбаненко у праці 2016 року розглянули цю будівлю серед інших господарських споруд зі схожими печами. На їхню думку, печі могли мати різне призначення: підсушувати зерно та випікати хліб.⁠[1]⁠[2]

Що збереглося від збіжжя

Рештки культурних рослин визначила палеоботанік Галина Пашкевич. В окремій споруді XII століття дослідники зібрали 700 мілілітрів обгорілого зерна. У цій пробі визначено жито, пшеницю-двозернянку, плівчастий ячмінь і горох. Це обсяг зібраних решток, а не розмір усього давнього запасу.⁠[1]

Окремо досліджено яму, яку авторка вважала сушаркою для снопів. Її стінки й дно були обмазані глиною та сильно прогріті, а заповнення містило попіл і обвуглене зерно. Рослинні рештки з цієї ями та зі згаданої споруди обліковані як різні проби.⁠[1]

Від знахідок до пояснення господарства

У ямі-сушарці зерно спеклося грудками. Петрашенко припустила, що вогонь подіяв на колосся, зв’язане у снопи. Таке пояснення спирається на стан знахідок і порівняння з відомими способами сушіння; самі снопи цілими до дослідників не дійшли.⁠[1]

На спеціальне призначення господарства авторці вказували також дві печі, глиняна обмазка ями всередині будівлі та фрагменти жорен — каменів для розмелювання зерна. Разом ці свідчення дозволяють говорити про кілька етапів роботи зі збіжжям. Точний розподіл робіт між печами залишається дослідницьким припущенням.⁠[1]⁠[2]