Дві камери й дванадцять отворів
Горн мав розміри 1,6 × 1,45 метра. Його будова була двокамерною: топкова камера сполучалася з випалювальною отворами у черені. Так названо перегородку, що розділяла ці частини споруди. Отже, місце для вогню і простір для випалу кераміки були конструктивно відокремлені.[2]
Черінь спирався на земляний «козел» — опору, яка ділила топкову камеру навпіл. У кожній половині череня було по шість отворів-продухів, разом дванадцять. Саме ці отвори з’єднували обидві камери. Короткий опис дає уявлення про внутрішній устрій горна, хоча його верхню частину автор окремо не реконструює.[2]
Кераміка всередині конструкції
Під час спорудження череня в нього вмурували горщики та кахлі. Це важлива подробиця місця знахідок: вироби були частиною конструкції, а не просто посудом, залишеним у камері після останнього випалу. У звіті згадано як цілі, так і фрагментовані речі.[2]
На опублікованому рисунку дві кахлі з горна мають різне оздоблення. На одній діагональні смуги утворюють ромбічну сітку з маленькими чотирипроменевими мотивами. На іншій видно симетричну рослинну композицію із серцеподібним елементом. Це зображення під номерами 5 і 6 на рисунку 3.[1]
На тій самій ілюстрації є ще чотири кахлі, проте вони походять з іншого контексту — території «литовського» замку — і належать до другої половини XVI століття. Підпис до рисунка розділяє ці дві групи. Портретну кахлю та кахлю з янголом не слід зараховувати до виробів із горна.[1]
Свідчення місцевого виробництва
Горн виявили на території посаду Черкаського замку XVII–XVIII століть. Розкопки проводила Черкаська археологічна експедиція Інституту археології НАН України за участю міського археологічного музею та університетського центру вивчення пам’яток.[1][3]
У повідомленні про сезон 2020 року Д. Куштан назвав цю знахідку першим дослідженим об’єктом такого типу в місті та свідченням існування власного гончарного осередку. Тут можна побачити саму виробничу споруду: дві камери, опору й отвори між ними. Ім’я майстра та обсяги його роботи звіт не встановлює.[2]