Ліпний посуд мав різні обриси
Ліпні горщики формували вручну. У публікації вони коричневі, з недбало обробленою поверхнею та домішками крупного шамоту, піску й жорстви. Іноді в глиняному тісті траплялися навіть відносно великі шматки каміння. Шамот — це подрібнена випалена глина; називаючи його, дослідники описували склад керамічної маси, з якої виготовили посуд.[1]
Одні горщики були стрункими, з добре вираженим горлом і коротким відігнутим краєм. Їхня висота становила 19–28 сантиметрів. Інші мали приземкуватий круглобокий тулуб і найбільше розширювалися у верхній частині. На скошеному краї деяких із них залишали пальцеві вдавлення. Значно рідше автори відзначали ліпні посудини з кулястим або біконічним, тобто складеним ніби з двох конусів, тулубом.[1]
Гончарні горщики й лощені візерунки
Гончарні горщики у звіті вищі: 22,5–34 сантиметри. Вони майже кулясті, з пласким дном; вінця стоять майже вертикально або відігнуті назовні. Автори описують їхню керамічну масу як щільну, з домішкою дрібного піску, а поверхню — як лощену, тобто вигладжену. Такий опис поєднує відомості про форму, матеріал і завершальну обробку посудини.[1]
На середній або верхній частині тулуба проходили горизонтальні пояски прямих врізаних ліній. Нижню частину зазвичай залишали без орнаменту. Вище іноді наносили лощені сітки та пучки густих вертикальних ліній. Отже, на одному виробі могли поєднуватися різні способи створення малюнка: заглиблення у поверхні та вигладжені лінії.[1]
Окремо дослідники виділили фрагмент верхньої частини перепаленого горщика. У його керамічній масі були дрібний шамот і слюда, а тулуб прикрашали рівні горизонтальні та хвилясті лінії. Цю знахідку наведено поруч з іншою гончарною керамікою, але її особливості описано окремо.[1]
Рельєфне клеймо та два привізні глеки
На дні одного горщика збереглося рельєфне клеймо. Його винесено в окремий малюнок, тож деталь, непомітна у звичайному бічному вигляді посудини, стала частиною публікації. Проте звіт не розшифровує цей знак і не пов’язує його з іменем майстра. Називати конкретного гончаря за цим описом підстав немає.[1]
Рідкісною знахідкою була верхня частина сірого гончарного глека. Окремо автори назвали імпортними верхні частини ще двох одноручних глеків — сірого та рожевого, з вузьким горлом. Вони не зазначили в цьому повідомленні, з якого саме виробничого центру походили ці дві посудини. Тому слово «імпортні» тут передає визначення дослідників, а не відновлений торговий маршрут.[1]
Як уламки повертали обриси посудинам
Ліпні та гончарні фрагменти нерідко лежали компактними скупченнями. За словами авторів, це полегшувало відновлення розбитих посудин. Саме тому в публікації можна порівнювати не лише окремі черепки, а й висоту та форму горщиків. Інші приклади ліплення й лискування, з матеріалів іншої пам’ятки, зібрано у статті «Посуд давнього Черняхова».[1]