Стіни можна впізнати за слідами опор
Одне житло XI століття відкрили на дитинці 1993 року. Його чотирикутний котлован мав розміри 3,9 на 4 метри та був заглиблений у природний ґрунт на один метр. У куті, на рівні долівки, стояла глинобитна піч, збудована на дерев’яному каркасі. Поруч із цими рештками дослідники виявили стовпові ями.[1]
Саме ями від опор дали підстави визначити стіни як каркасно-стовпові. Назва описує конструктивний принцип: вертикальні стовпи входили до каркаса будівлі. Збережений котлован показує розміри заглибленої частини житла, але його не слід автоматично вважати повним кресленням усієї оселі разом із дахом і надземними стінами.[1]
Поряд із заглибленими існували наземні житла
Для XII — першої половини XIII століття Прищепа відзначив появу на дитинці також наземних будинків. Рештки одного з них дослідили 1975 року. Будівля мала приблизні розміри 4 на 4,5 метра, а в її куті збереглися залишки зруйнованої глинобитної печі.[1]
Наземне житло під час розкопок виявили нижче сучасної поверхні. Тут немає суперечності: автор визначає тип давньої споруди, тоді як глибина її виявлення стосується пізніших нашарувань. На різних ділянках дитинця досліджували культурний шар завтовшки від одного до двох метрів. Самої глибини знахідки недостатньо, щоб назвати будинок напівземлянкою.[1]
На Пастівнику до глини додавали каміння
Іншу групу осель дала експедиція Прищепи 2002–2005 років на Пастівнику — окремому поселенні давньої Пересопниці. У досліджених об’єктах автор розрізнив ранньослов’янський етап VIII–X століть і забудову XII — першої половини XIII століття. До раннього етапу він відніс три житла, господарську будівлю та господарські ями.[2]
Ці ранні житла були напівземлянками. Їхні печі споруджували з глини, використовуючи також каміння. Отже, навіть подібні за загальним типом заглиблені будинки не варто уявляти однаковими. Для житла XI століття на дитинці описано дерев’яний каркас печі, а для ранніх осель Пастівника — каміння в її конструкції.[1][2]
Обвуглене дерево й посуд зберегли пізніший етап
Серед відкриттів 1977 року на дитинці були рештки будинку, датованого XIV–XV століттями. Від його дерев’яних конструкцій залишився шар вугілля та попелу на площі близько 3,5 на 3,5 метра. У куті також простежили глинобитну піч. Дату житла дослідники визначили за зібраними уламками посуду.[1]
Прищепа водночас застерігав, що давні звіти містять недостатньо подробиць для впевненого визначення всіх споруд. Тому наведені приклади дозволяють порівнювати конкретні будинки, але не дають підстав відновити кожну вулицю чи описати єдиний типовий дім усіх мешканців. Про те, як установили роль самого укріпленого осередку, розповідає стаття про дитинець літописної Пересопниці.[1]