Що видно на маленькому уламку
Намистина мала біконічну форму: дві конічні частини сходилися широкими основами. На фотографіях збереженої половинки видно синю поверхню та канал для нанизування. Автори показали предмет із трьох боків під номером 29 на рисунку 2, окремо від малюнків кераміки.[2]
У своєму огляді дослідники назвали її лише другим відомим їм таким екземпляром на території Волині. Це оцінка в межах публікації, яка вийшла 2022 року у збірнику «Археологічні дослідження в Україні 2020», а не твердження про кількість знахідок сьогодні.[1]
Як складалася колекція
Автори неодноразово обстежували пам’ятку від 2003 року. До огляду ввійшли також давніші матеріали, вперше опубліковані саме тут. Тому рік у назві збірника не означає, що намистину та весь показаний посуд знайшли протягом одного сезону.[1]
Підпис до рисунка 2 уточнює походження добірки: з поверхні пам’ятки та культурного шару. Її не подано як вміст однієї споруди. Найбагатша частина всієї колекції належить ранньому залізному віку; серед кераміки переважає могилянська група, значно менше представлена милоградська культура.[1][2]
Датування за формою й орнаментом
Серед посуду збереглася частина біконічної корчаги з рядом наскрізних отворів під вінцями. Її зовнішня поверхня була трохи лискованою, внутрішня — згладженою. Інша реконструйована посудина мала тюльпаноподібну форму й ряд «перлин» під краєм: округлих виступів, частково проколотих наскрізь.[2]
Саме перлинний орнамент на горщиках і корчагах допоміг авторам віднести такий посуд до пізнього передскіфського та ранньоскіфського часу. Водночас інші форми могли бути ранішими. Отже, для датування важливе поєднання ознак, а не сама наявність уламків глиняного посуду.[3]
Дослідники окремо застерегли: широкий набір хронологічних ознак не доводить безперервного існування поселення протягом усього відповідного проміжку. Можливе й інше пояснення — перехідний етап, коли ранні форми посуду ще зберігалися. Намистина робить збірку впізнаваною, а аналіз кераміки показує, як обережно археологи визначають її час.[3]
