Горщики та покришка з однієї ями

У ямі № 3 розкопу № 4 знайшли уламки ліпних кухонних і тарних горщиків, а також сковорідки. Поруч лежав ранньогончарний горщик, прикрашений врізаними хвилястими лініями. Давньоруську гончарну кераміку представляли уламки з характерним потовщеним краєм, який дослідники називають манжетоподібним вінцем.⁠[1]

Ще одна знахідка з цієї ями — фрагмент червоної гончарної покришки. Її поверхня була залискована, а орнамент нанесений краєм нігтя. Разом ці речі показують різні форми та способи оздоблення посуду в одному археологічному заповненні. Водночас спільна яма не гарантує, що всі посудини розбилися й були викинуті одночасно.⁠[1]

Частини одного горщика в різних ямах

Більшу частину згаданого ранньогончарного горщика знайшли в ямі № 3, а фрагмент його вінця — у сусідній ямі № 6. Останню дослідники датували XII — серединою XIII століття; в її заповненні поряд із пізнішою керамікою траплявся посуд X–XI століть.⁠[2]

Цей приклад показує, чому дата речі та дата об’єкта, у якому вона лежала, можуть відрізнятися. Давні уламки потрапили до заповнення пізнішої ями. Точний шлях кожного з них простежити неможливо, але належність фрагментів до одного горщика пов’язує дві знахідки.⁠[1]⁠[2]

Орнамент залишав слід знаряддя

У господарській споруді № 2 іншого розкопу переважали ліпні горщики з виразно сформованою верхньою частиною та вдавленим орнаментом, який автори називають «гусеничкою». На одному горщику збереглися відбитки спірального скроневого кільця — прикраси, яку використали для нанесення візерунка. Край його вінця був оздоблений слабкими нігтьовими защипами.⁠[3]

Уламки цієї посудини знайшли на різних рівнях заповнення споруди й з’єднали. Завдяки такому зіставленню розрізнені фрагменти стали частинами одного виробу. Візерунок тут цікавий і як оздоба, і як слід конкретного предмета, що торкався ще м’якої глини.⁠[3]

Як відрізняли давній посуд від пізніших домішок

У верхній частині заповнення господарської споруди № 2 трапилися й окремі уламки кераміки XII–XIII століть. Основну ж гончарну групу автори віднесли до рубежу X–XI століть. Ліпний і гончарний посуд мали подібний розподіл за глибиною; частини деяких посудин з різних рівнів вдалося склеїти.⁠[3]

Для ями № 3 дослідники окремо зауважили, що не виявили ізолювальних прошарків, тому не вважали її закритим комплексом. Одночасність посуду та його датування кінцем X — серединою XI століття вони запропонували як імовірний висновок з урахуванням інших об’єктів. Саме так поруч із формою й орнаментом до визначення часу долучаються шари та взаємозв’язки знахідок.⁠[1]

Про інший бік життя посаду — дерев’яні опори, піч і долівку — розповідає стаття про житло давньої Полтави.