Три камені з різними слідами

Автори повідомили, що Олександр Супруненко та Ірина Кулатова виявили кілька місцезнаходжень петрогліфів ще під час обстежень 1984 року. Серед них були й пізньосередньовічні зображення. У публікації 2006 року докладно описано три брили з одного пісковикового відслонення в урочищі Церковний горб. Це три описи каменів, а не три окремі археологічні пам’ятки.⁠[1]

Перша брила впала з пісковикового карниза. Вона мала розміри приблизно 0,9 на 1,3 на 0,7 метра; площина з рисунками займала близько 0,75 на 1,20 метра. На ній дослідники бачили вузькі прямі, косі, дещо хвилясті та пунктирні смуги, заглиблені в камінь на 0,4–⁠0,6 сантиметра. У нижній частині залишилися пізніші християнські знаки — чотири- та шестиконечні хрести; поверх них були нанесені літери, визначені авторами як російський алфавіт.⁠[1]

На другій, меншій та майже овальній брилі описано заглиблення, яке автори назвали шліфувалом, або полісуаром: слідом шліфування якогось кам’яного предмета. Воно мало розміри 24 на 28 сантиметрів і найбільшу глибину 1,3 сантиметра. Поруч збереглися два косі хрести, нанесені металевим предметом. Публікація не визначає, яку саме річ шліфували й коли це відбувалося.⁠[1]

Третій камінь мав ряд із семи коротких вертикальних рисок заввишки 5–⁠7 сантиметрів та сліди косого хреста. У звіті немає прочитання цих рисок як тексту чи пояснення їхнього призначення. Вони важливі як зафіксовані сліди на конкретній брилі, але самі по собі не розкривають задуму людини, яка їх залишила.⁠[1]

Що дозволяє припускати вік зображень

Довгі написи релігійного змісту, які раніше читалися краще, автори пов’язували із сільською церквою XVIII–XIX століть, що стояла над уступом. На таку інтерпретацію, за їхнім поясненням, вказували старі форми літер та чотири-, шести- і восьмиконечні хрести. Це пояснення пізніх написів не означає, що всі сліди на пісковику належать церковному часу.⁠[1]

Для давніших зображень дослідники запропонували фінал бронзової доби — ранній залізний вік. Підставами були характер протертих слідів та християнські знаки, нанесені поверх них. Таке накладання допомагає встановити відносну послідовність: нижнє зображення старше за верхнє. Проте воно саме по собі не дає календарної дати. У статті цей широкий часовий діапазон залишається авторською гіпотезою.⁠[1]

Над виходами пісковику автори також згадали культурні нашарування селища скіфського часу, відомого за розвідками Михайла Рудинського. Це відомості про археологічне оточення. У публікації не наведено доказу, що рисунки на каменях створили саме мешканці цього селища; переносити дату поселення на всі петрогліфи не можна.⁠[1]

Чому опис і рисунок важливі для збереження

Стан каменів уже непокоїв авторів звіту. Вони писали, що м’який пісковик руйнувався, а більшість написів перестала читатися. Додаткових змін завдало прокладання дороги: великі брили біля підніжжя відслонення перемістили бульдозером і прикрили суглинком та піском. На інших каменях траплялися уривки релігійних написів і новітні графіті.⁠[1]

За станом, описаним у публікації 2006 року, усі три названі брили задля збереження вже були загорнуті шаром піску. Тому звіт і його рисунок 4 слід читати як документацію тодішніх спостережень. Вони не підтверджують, що ці камені нині відкриті чи що на них досі можна роздивитися всі описані знаки.⁠[1]

Як змінюються пояснення археологічних слідів після повторних оглядів, показує й історія валів Стасівського городища. Там різні дослідники по-різному тлумачили земляні підвищення. Для Церковного горба головне відкрите питання інше: коли виникли давніші риски і як співвідносяться різні етапи використання каменів.