Будинок, від якого залишилися ями

Будівлю I відкрили у суміжних розкопах II та III. За розташуванням стовпових ям її довжину визначили приблизно у 9,8 м, а ширину — у 6,4 м з одного боку та 6,8 м з іншого. Дослідники відразу застерегли, що ці розміри умовні: північний край споруди було важко відокремити від давньої поверхні через схил і темне забарвлення ґрунту. Це археологічна реконструкція контуру, а не обмір збережених стін.⁠[1]

Більшість ям від стовпів мала діаметр 0,35–⁠0,55 м і глибину 0,2–⁠0,5 м; кутові стовпи залишили найбільші та найглибші сліди. Автори запропонували каркасно-плетену основу будівлі. Водночас два майже паралельні ряди ям біля однієї зі стін дали підставу припускати комбіновану конструкцію. Точний вигляд стін і спосіб поєднання їхніх частин залишилися невідомими.⁠[1]

Усередині проходив ряд менших стовпових ям, який дослідники витлумачили як перегородку між двома приблизно рівними частинами. За концентрацією речей і слідами вогнища північну половину вони вважали господарською, а південну — житловою. Вхід, імовірно, містився у південній стіні: на таке припущення їх наштовхнув знайдений біля неї фрагмент римського замка. Призначення половин і місце входу — висновки авторів із непрямих ознак.⁠[1]

Вогнище і сліди стін

Стаціонарного опалювального пристрою у будівлі не виявили. Натомість у північній частині, ближче до середини, залишилася пляма обпаленого ґрунту з дрібними вуглинками — слід відкритого вогнища. Окреме скупчення обпаленого каміння біля кута могло походити від зруйнованого кам’яного вогнища, але його конструкцію не вдалося простежити, а поряд не було виразних вогнищевих шарів.⁠[2]

Слідів пожежі в межах споруди автори не зафіксували. Невеликі фрагменти глиняної обмазки з відбитками деревини вони не вважали достатнім свідченням її горіння: ці уламки могли потрапити з культурного шару. За плямами ґрунту та характерними включеннями дослідники припустили, що необпалена глина зі стін через вологість майже розчинилася. Тож відсутність суцільного завалу обмазки не дала їм відновити стіни без застережень.⁠[1]⁠[2]

Посуд і невеликі предмети

У всіх розкопах гончарна кераміка становила, за оцінкою звіту, близько 55 %, а ліпна — 45 %. Усередині будівлі частка ліпного посуду помітно зростала. Саме з нею автори пов’язували виразні паралелі до вельбарської культури, тоді як у розкопах загалом переважали матеріали, характерні для черняхівської. Серед цікавих форм названо миски на ніжках; на одному з фрагментів посудини був орнамент зі знаком, подібним до тамги. Ці зіставлення пояснюють складність культурної атрибуції комплексу.⁠[2]

У будівлі знайшли намистину, яку автори з питанням назвали сердоліковою, залізний римський замок, бронзовий пінцет і глиняний гральний жетон. Вони наголосили, що подібні речі трапляються і серед черняхівських, і серед вельбарських знахідок. Тому окрема прикраса чи деталь замка сама по собі не вирішує, до якої культури належало поселення.⁠[2]

Чому дата залишилася приблизною

Намистини з будівлі I та зі знайденого поряд рівчака, за визначенням О. В. Гопкало, віднесено до рубежу III–IV століть. У підсумковому обговоренні автори згадали фібулу, датовану першою половиною IV століття, яку краєзнавці знайшли далі по мису. Автори прямо застерегли, що вона може не мати безпосереднього стосунку до поселення Барбара I. Її датування не можна автоматично переносити на будівлю.⁠[2]

У самій публікації є розбіжність: анотація називає найцікавішими матеріали пізньої бронзи, а основний текст і висновки докладно розглядають пізньоримський комплекс. Ця фраза з анотації не дає підстав датувати будівлю бронзовою добою. Для розуміння її знахідок важливі опис розкопок і висловлені авторами обмеження: за словами авторів, бракувало вузько датованих індивідуальних знахідок, а вибір між черняхівською та вельбарською атрибуцією вони залишили відкритим.⁠[2]⁠[3]