Два сезони на верхній терасі

Роботи 1998 року проводила експедиція Одеського археологічного музею разом з університетом міста Торунь і Одеським обласним центром туризму та краєзнавства учнівської молоді. На верхній терасі городища досліджували житлові комплекси; площа робіт становила 100 м². Це розмір тогочасного розкопу, а не всього античного міста.⁠[1]

Наступного року розкопки охопили близько 150 м². Автори звіту вказали потужність культурного шару до 3,5 м і розрізнили рештки V століття до н. е., IV століття до н. е., кінця IV — першої половини III століття до н. е. та перших століть нашої ери. Таке нашарування дає послідовність забудови, а не план міста одного моменту.⁠[2]

Кам’яна вулиця та її основа

У сезоні 1998 року залишки вулиці, віднесеної до другої–третьої чвертей IV століття до н. е., простежили на 15 м. Її ширина становила 1,5 м. Вулиця пролягала між двома рядами будинків; особливо виразно це читалося там, де збереглися кам’яні стіни. Названі 15 м означають досліджену довжину збережених ділянок.⁠[1]

У 1999 році археологи продовжили вивчати вулицю та сходи IV століття до н. е. Під вимосткою зафіксували потужну основу з почергових шарів глини й золи завтовшки 1,05 м. Отже, звіт описує не лише видиму поверхню проходу, а й те, на чому вона трималася.⁠[2]

Посуд, вкопаний у землю

Поряд із вулицею 1998 року відкрили приміщення, яке Секерська визначила як господарське. У ньому стояв піфос, вкопаний у землю до самого вінця, а вздовж стіни була вкопана амфора. Така фіксація показує спосіб розміщення посудин усередині будівлі; про конкретний вміст цього піфоса авторка не повідомляє.⁠[1]

Серед матеріалів відповідного будівельного рівня названо уламки амфор Хіоса, Фасоса, Гераклеї Понтійської та Пепарета, а також аттичну чорнолакову кераміку IV століття до н. е. Перелік походжень характеризує знайдений посуд. Сам по собі він не встановлює, хто жив у конкретному будинку.⁠[1]

Раніші підлоги та сліди опор

На рівні V століття до н. е. у сезоні 1999 року збереглися підлоги двох наземних приміщень. Їх неодноразово підмазували; стін уже не було. У підлогах залишилися заглиблення від стовпів, серед яких автори виділили опори покрівлі діаметром до 0,2 м. Призначення слідів від тонших стовпчиків вони визначити не змогли.⁠[2]

Під час зачистки цих підлог знайшли істрійські монети-коліщатка, аттичну чорнолакову кераміку та уламок родоського кіліка VI століття до н. е. Звіт розділяє датування будівельного рівня й окремої речі. Саме зіставлення підлог, стін, вимосток і знахідок дозволило авторам уточнити стратиграфію Ніконія.⁠[2]