Три вали перед входом
Під час розвідки 1950 року П. Раппопорт склав окомірний план городища. Майданчик мав розміри приблизно 140 × 60 метрів. Від прилеглого плато його відокремлювали три вали й два рови між ними. На час обстеження укріплення були сильно розорані: перепад від дна рову до вершини валу не перевищував півтора метра.[1]
Дослідник також описав невисокий насип уздовж північного краю та зрізаний під час добування глини кінець мису. Відсутність валу з півдня він пояснював руйнуванням схилу. Автори каталогу 1999 року заперечили це пояснення: на тому самому боці зберігалися два ескарпи — штучні уступи схилу.[1][2] Таким чином, навіть давні описи рельєфу містять різні тлумачення оборонної системи.
Що дали розкопки
У 1961–1962 роках роботи під керівництвом Бориса Рибакова охопили близько 600 квадратних метрів. Дослідники вивчали оборонні споруди та забудову; пізніший каталог описує прямокутні споруди з печами й відкриті вогнища. Нижня частина шару містила матеріали доби бронзи, а серед середньовічних знахідок були посуд, скляні браслети, шиферні прясла, ножі, перстень і ключ.[2]
Тоді ж дослідили 50 поховань. Це число стосується могильника, а не кількості жител. У 1989 році Н. Блажевич провела нові роботи на городищі та біля нього: на площі 260 квадратних метрів виявили ще шість давньоруських поховань, житла, будівлі й ями.[2] Площі цих розкопок не визначають загального розміру всього комплексу.
Звідки назва Святополч
Раппопорт ототожнював городище й сусіднє селище з містом Святополчем, спорудженим, за літописом, 1095 року. Каталог Петрашенко та Козюби викладає це саме ототожнення і пов’язує заснування міста з переселенням мешканців спаленого Юр’єва.[1][2]
Літописна назва тут є висновком дослідників, які зіставляють письмові звістки з археологією. Самі залишки валів назви міста не зберігають. Порівняти цей комплекс із сусідньою пам’яткою можна у статті про північний Городок — із власною забудовою та історією розкопок.