Городище та сусідній майданчик

У каталозі Валентини Петрашенко та Віталія Козюби 1999 року власне городище описане як прибережна ділянка приблизно 130 × 80 метрів. Поруч лежить вищий овальний майданчик близько 150 × 100 метрів, який Борис Рибаков називав посадом. Обидві частини сполучає вузький перешийок, а із сільським плато їх поєднує довгий гребінь.⁠[2] Ці розміри стосуються двох різних майданчиків комплексу.

Під час розвідки 1960 року дослідники відзначили тут вали, рови, сліди заглиблених жител із печами та поселення біля городища. Серед знахідок був залізний наральник — робоча частина давнього знаряддя для обробітку землі. У тому самому звіті окремо описане друге, південне городище Витачева.⁠[3]

Що залишилося від будинків

У 1961–⁠1962 роках експедиція Бориса Рибакова дослідила на городищі та поселенні загалом близько 1300 квадратних метрів. На самому городищі виявили три житла X століття, кілька ям IX–X століть і дерев’яні споруди біля урвища. Число 1300 означає площу тодішніх розкопок обох ділянок, а не розмір усієї пам’ятки.⁠[1]

Будинки мали різну будову: каркасно-стовпову або зрубну. В одному з кутів стояла піч-кам’янка. Шиферні прясла з жител допомогли авторам каталогу підтвердити датування X–XI століттями й відкинути давнішу дату. У шарі городища траплялися посуд, уламок семипроменевого скроневого кільця, а серед матеріалів XII століття — скляні браслети й наконечники стріл.⁠[1]

Чи всі дерев’яні споруди були баштами

Рибаков тлумачив знайдені дерев’яні споруди як оборонні кліті та башти. Петрашенко й Козюба звернули увагу на труднощі такої реконструкції: рештки не утворювали суцільного ряду, а частину мису вже знищив Дніпро. Початкову довжину цієї ділянки вони вважали невідомою.⁠[1]

По-різному пояснювали й уступ біля сусіднього майданчика. Рибаков вважав його валом, що захищав посад; автори каталогу припустили, що він міг виникнути внаслідок оранки на краю схилу.⁠[2] Отже, залишки забудови підтверджені розкопками, тоді як повний вигляд оборонної лінії потребує обережної реконструкції.

На мисі є також знахідки зарубинецького часу, кераміка XVII століття та споруда з піччю XVI–XVII століть.⁠[1] Життя біля Городка мало кілька етапів. Окремий матеріал розповідає про середньовічні житла Куцівщини — сусіднього поселення у гирлі яру.