Три знаки — три окремі місця на карті
Кожен вітряк має власний знак: перехрещені лопаті над вертикальною ніжкою з основою. Між знаками залишені проміжки; жоден не є частиною сусіднього. У застосунку вони розділені як північний, середній і південний вітряки західної групи. Такі назви потрібні, щоб розрізняти об’єкти. На самому аркуші власних назв біля них немає.[1]
Важлива й форма зображення. Це умовні позначення, розмір яких не передає діаметра споруди або довжини її крил. Їх можна використовувати для відтворення картографічного положення млинів, але не для креслення фундаментів. Так само три знаки цього ряду не дають повного підрахунку всіх млинів Підгірців та сусідніх сіл.[1]
Між гребенем і сільською забудовою
Рельєф допомагає прочитати розташування групи. Західніше села проходить підвищення, по якому нанесено дорогу. Ближче до забудови горизонталі зближуються, показуючи схил. Саме тут стоять три знаки вітряків. Нижче простягається дорога вздовж сільських будинків; південніше видно вузол, через який до села підходить шлях із заходу.[1]
Тому окремий вирізаний знак розповідає менше, ніж фрагмент із навколишніми дорогами та горизонталями. Разом вони показують положення млинів щодо села й дають орієнтири для зіставлення карти з пізнішою місцевістю. Саме ці зв’язки дозволяють перейти від загальної згадки про вітряки до трьох різних картографічних місць.[1]
Що означає позначка «1932»
У верхньому полі скану читається «1932 г.», назва «М—36—62—А (Козино)» та назва Управління військових топографів РСЧА. Той самий рік подає каталог бібліотеки Індіанського університету, де зберігається скан. Масштаб аркуша — 1:50 000.[1]
Цей рік характеризує картографічне джерело. Він не повідомляє, коли кожен із вітряків збудували, кому він належав і скільки років працював. Біля знаків немає таких пояснень. Поки що найміцніший результат — саме три окремо позначені місця на схилі західніше села, збережені картою. Наявність сучасних залишків споруд потребує іншого свідчення.[1]