Що зафіксували в 1966 році
У повідомленні В. М. Даниленка, В. П. Дудкіна та В. О. Круца йдеться про теодолітну зйомку смуги 200×1000 метрів. Ділянка піднімалася на 75 метрів над заплавою. Автори зафіксували дванадцять слідів жител-площадок: десять лежали по колу діаметром приблизно 150 метрів, ще два — за його межами.[1]
Два зовнішні об’єкти дослідники припускали віднести до другого кола. Це саме припущення: завершеного другого кільця звіт не описує. Так само розміри смуги зйомки не означають площі суцільно розкопаного поселення.[1]
Інші числа на пізнішому плані
У статті В. П. Дудкіна в «Енциклопедії трипільської цивілізації» 2004 року наведено інший підрахунок: тринадцять слідів наземних жител, із них одинадцять — по колу діаметром близько ста метрів. Автор згадує проміжки між будівлями від десяти до сорока метрів і окреме житло поза основною забудовою. Дослідження 1966 року тут описано як археолого-магнітометричне.[2]
Обидві публікації показують кільцеву організацію забудови, але відмінності чисел залишаються. Без пояснення авторів їх не варто зводити в один точний підрахунок або оголошувати результатом нових розкопок.[1][2]
Поселення лукашівського типу
Дудкін відносив Підгірці II до лукашівського типу етапу СІ трипільської культури. На опублікованому плані видно взаємне розташування залишків будівель і схилів мису.[2] Це джерело для вивчення планування давнього селища; сучасне місце кожної позначки потребує окремого зіставлення з місцевістю.