Залізна застібка завдовжки майже сім сантиметрів
Фібулу — застібку для одягу — знайшли в заповненні господарської ями № 4. Вона збереглася повністю, проте була сильно пошкоджена корозією. Її довжина — майже сім сантиметрів. Автори визначили підв’язну конструкцію, але стан поверхні не дозволяв упевнено побачити грані на корпусі.[1]
Припущення про гранчасту спинку спиралося на її поперечний переріз. За порівнянням із подібними виробами дослідники віднесли такий тип фібул загалом до IV століття нашої ери. Вони також навели знахідки з поховань Косанового, щоб обговорити можливість вужчого датування. Це порівняльний спосіб визначити вік речі; написаної на самій застібці дати немає.[1][3]
Прорізна бронзова деталь із кільцем
Наконечник ременя походить з орного шару, а не з тієї самої ями, що й фібула. Його відлили суцільним: трапецієподібний щиток із прорізом закінчується кільцем, край прикрашений насічками. До шкіри деталь кріпили двома шпенями з грибоподібними голівками. Один із них зберігся.[1]
На внутрішньому боці щитка дослідники помітили сліди окислів. Вони припустили, що зі зворотного боку ременя могла бути ще одна пластина. Це обережна реконструкція кріплення за слідами, а не знайдений цілий ремінь.[1]
Бронзовий корпус, срібне кріплення
До статті додано два протоколи дослідження елементного складу, укладені Т. Гошко 20 січня 2009 року. Для наконечника наведено приблизно 58,5 % міді та 30,1 % олова; для збереженого кріплення — близько 89,5 % срібла. Ці результати пояснюють, чому автори назвали корпус олов’янистою бронзою, а шпеньок — срібним.[1][2]
Отже, одна невелика річ поєднувала різні метали: відлитий корпус і окрему деталь, що тримала його на шкірі. Протокол показує склад дослідженого матеріалу, проте сам по собі не називає майстерню або місце видобутку металу.[2]
Що дають далекі аналогії
Найближчі форми наконечника автори шукали серед центрально- та північноєвропейських старожитностей і запропонували дату: кінець II — початок III століття. У примітці вони нагадали, що багато подібних деталей з Іллерупа в Данії належали до шкіряного спорядження коней. Тож слово «ремінь» тут не визначає напевно ані пояс людини, ані конкретний вид кінського спорядження.[3]
Фібула та наконечник мають різні місця знахідки й різні запропоновані дати. Їх не слід складати в один костюм давнього мешканця. Разом вони показують, як опис конструкції, аналіз металу й зіставлення з іншими пам’ятками доповнюють одне одного.[1][2][3]