Чому споруда нагадувала городище
У звіті Лесі Чміль, Віталія Козюби, Ельвіри Починок й Андрія Оленича описано споруду діаметром 50–60 метрів, оточену валом заввишки 3–4 метри. У верхній частині насипу помітили виїмку, крізь яку можна було потрапити до внутрішнього майданчика. Кільце, високий вал і прохід справді нагадують ознаки укріпленого місця.[2]
Автори нагадали, що Михайло Кучера оглянув цю пам’ятку ще 1972 року. На час їхнього обстеження вона перебувала на обліку як «городище XVIII ст.». Отже, йдеться про зміну пояснення вже відомої споруди, а не про відкриття нового насипу.[2]
Коротка згадка про «сліди замку»
Ще в книзі Івана Фундуклея 1848 року біля Тальської Гути згадано обкопане довкола місце, яке автор назвав слідами замку. У цьому пункті немає ані опису мурів, ані знахідок, ані датування. Слово «замок» тут передає старе тлумачення земляної споруди, а не доведений факт існування замкових будівель.[3]
Козюба звів повідомлення Фундуклея, пізніший запис Антоновича та обстеження Кучери в один пункт — Тальська Гута — у переліку можливих давніх укріплень. Це бібліографічне зіставлення дослідника. Сам стислий текст 1848 року не дає плану, за яким можна було б незалежно перевірити тотожність описаного місця.[1][3]
Пояснення через виробництво деревного вугілля
Козюба повернувся до докладного опису й плану, складених Кучерою, та припустив, що перед ним залишок буди. Він прямо пояснив її призначення як місце виробництва деревного вугілля у XVII–XVIII століттях. Це датування й визначення авторської гіпотези; результатів нових розкопок самої споруди в цьому абзаці не наведено.[1]
У звіті про виїзд 2016 року висновок сформульовано впевненіше: за сукупністю ознак споруду визначили як залишок буди, місця лісохімічного виробництва. Козюба був також співавтором цього звіту, тому два тексти відображають пов’язану роботу дослідників.[1][2]
Буда й склоробна гута — різні пам’ятки
Під час тієї самої розвідки обстежили й залишки скляного виробництва Тальської Гути. Там зафіксували два курганоподібні насипи, уламки тиглів, скломасу, скляні краплі, нитки й фрагменти виробів. Автори описали гутище й споруду біля Мирчі окремими пунктами. Скляні відходи з гути не можна переносити на кільцевий вал як знахідки з буди.[2]
Історія споруди показує, як змінюється прочитання помітного земляного насипу: від старого слова «замок» і облікового «городища» до пояснення через лісове виробництво. Вирішальними для цієї дискусії стали опис форми, давній план і повторний огляд місцевості.[1][2][3]