Князівське обійстя над долиною

Археологи пов’язують замчище на північній околиці Лісників із родиною Корецьких. За історичним оглядом, опублікованим разом із результатами досліджень, у 1596 році маєток придбав волинський воєвода Юхим Корецький із дружиною Ганною. Це джерельний контекст назви пам’ятки; точний рік спорудження укріплень із нього не випливає. Обійстя займало виступ плато, спрямований на південний захід. Природний схил відділяв його від долини струмка — лівої притоки Безодні.⁠[3]⁠[2]

П’ятикутник на плані 1874 року

Микола Бранденбург залишив окомірне креслення замчища. На ньому добре розрізняється невеликий п’ятикутний майданчик: смуги штрихування передають укріплення та схили, а всередині нанесені місця пошукових робіт. Нижче розміщений окремий профіль, який показує співвідношення площадки, пагорба й схилу. План зберігає просторову будову пам’ятки ще до новітньої забудови. Водночас його лінії не дають сучасних геодезичних меж.⁠[4]

Що розповіла кераміка

У 2005 році археологи описали на мисі площадку приблизно 30 × 30 метрів, підняту над долиною на близько 30 метрів. У відкритій стінці схилу вони бачили культурний шар завтовшки до метра. На поверхні та в осипах траплялися уламки посуду XVI–XVII століть, кахлів, скла й глиняних люльок. Такий набір дає уявлення про побут мешканців: посуд використовували в щоденному господарстві, кахлі належали до опалювального обладнання, а фрагменти люльок доповнюють картину ранньомодерного життя. Усе це збирали під час обстеження. Суцільного розкопу всієї площадки розміром 30 × 30 метрів ці числа не описують.⁠[2]⁠[1]

Коли городи змінило будівництво

Авторська фотографія 2005 року показує мис із городами. На іншому знімку, підписаному жовтнем 2008 року, вже видно будівельний котлован і фундамент. Дослідники повідомили про уламки кераміки XVI–XVII століть у викинутому ґрунті та про пошкодження культурного шару. Ці матеріали документують зміну самого місця, тому фотографії варто читати разом зі старим планом. За ними не можна визначити, яка частина підземних залишків уціліла під кожною сучасною спорудою. Наявні джерела дозволяють розповідати про історичне замчище й досліджені знахідки; вигляд цілого збереженого замку вони не показують.⁠[1]

Чому сусідня ділянка — окрема історія

У 2023 році археологи обстежили нижчу ділянку, що прилягає до замчища з півдня. У викопіюванні Генплану позначку замку перенесли саме сюди. Польовий опис розрізнив історичну площадку та її сусідство. На південній ділянці заклали 20 шурфів, але встановити, чи нашарування збереглися на місці, чи утворилися від переміщення ґрунту з вищого замчища, не вдалося. Тому результати цих шурфів не можна використовувати як план забудови князівського обійстя. Для історії Лісників важливі обидва спостереження: документована форма давнього мису та зміни, які поступово ускладнили читання його археології.⁠[3]