Від розвідки до розкопок
Після відкриття поселення археологи поверталися до нього неодноразово. У 2004 році вони зафіксували будівництво на частині його території, а 2005 року оглядали пам’ятку під час підготовки матеріалів до генерального плану Лісників. У 2011 та 2012 роках обстежували окремі земельні ділянки, згодом нові роботи відбулися у 2021–2023 роках.[1]
У 2011 році дослідники заклали 30 шурфів на чотирьох ділянках. Шурф — невелике заглиблення, яке дозволяє перевірити наявність і будову культурного шару. На частині площі трапилися руський посуд, уламки амфор і давніша ліпна кераміка; вище на схилі знахідок не було. Отже, навіть сусідні частини тієї самої території давали різний результат.[2]
Площа поселення і площа дослідження
Під час відкриття розміри поселення оцінили приблизно у 250 × 70 метрів. Натомість чотири ділянки, оглянуті 2011 року, мали по 0,1 гектара. Це площа землі, в межах якої проводили роботи, а не площа суцільного розкопу. Загальну площу тодішніх шурфів публікація не називає.[2]
Для 2021 року різницю видно особливо добре: дві земельні ділянки разом займали 0,12 гектара, а дванадцять шурфів по одному квадратному метру — лише 12 квадратних метрів. Після попереднього обстеження на цій території відбулися рятівні розкопки.[3][1] У публікації про них ідеться про близько 400 квадратних метрів та понад 60 різночасових об’єктів.[4]
Різні шари давнього життя
У 2023 році археологи дослідили ще 42 квадратні метри. На цій ділянці переважали матеріали підгірцівсько-милоградського кола ранньої залізної доби; траплялися й речі інших періодів.[1] Склад одного розкопу тому не можна механічно поширювати на все поселення.
Про окремі предмети та їхнє значення для розуміння середньовічного побуту можна прочитати в матеріалі про речі мешканців поселення.