Містечко й маєток — різний масштаб
Похилевич окремо перелічив поселення, які належали до маєтку: Тулинці, Литвинець і Яблонів, а також два поселення, названі в оригіналі «Луковица» та «Кутелевъ». Для всього володіння він подав 1625 ревізьких душ і 9813 десятин землі. Це показники земельного комплексу з кількома поселеннями. Читати їх як число всіх жителів Ходорова або площу самого містечка було б неточно.[1]
До містечка автор перейшов окремою фразою «в самом местечке». Далі він навів мешканців обох статей за трьома групами: 696 православних, 6 римо-католиків і 127 євреїв. Разом це 829 осіб. Така сума стосується саме цього переліку в книзі 1864 року; вона не є поясненням того, як проводили облік у всьому маєтку.[1]
Дев’яносто дворів і пізніший підрахунок
Для 1740 року Похилевич назвав 90 дворів. Для 1792-го — уже 101 двір, 449 чоловіків і 460 жінок; додав, що євреїв тоді в містечку не було. Ці записи зберігають різні зрізи людності Ходорова. Водночас сама сторінка не пояснює відмінності між старими підрахунками й числами, наведеними для часу автора. Виводити з них причину зміни населення без додаткових документів не варто.[1]
Церква 1717 року й напис із датою 1768
Богородичну церкву Похилевич описав як дерев’яну. Дату її спорудження — 1768 рік — він пов’язав із написом на церковних одвірках. Попередню церкву автор датував 1717 роком і послався на її описи у візитаціях, тобто матеріалах церковних оглядів, Канівського деканату за 1740 та 1746 роки. Отже, дві дати стосуються послідовних храмів.[1]
За тим самим описом, попередня церква й усе містечко містилися дещо нижче за течією Дніпра, а старе місце підмили води. Це повідомлення не називає року переселення й не дає підстав ототожнювати його з конкретною археологічною ділянкою. Ще одна згадана церковна річ — рукописний Трифологій: Похилевич припускав, що його написано до 1700 року. Таке датування книги залишається оцінкою автора, а не датою заснування Ходорова.[1]
