Будинки зі слідами вогню
Городище оглядали під час розвідки 1960 року. У 1962 році його розкопував Михайло Кучера, а в 1984–1985 роках — експедиція за участю Петра Толочка, Н. В. Блажевич і Н. Ф. Ткач. У каталозі для цих робіт наведено загалом 951 квадратний метр розкопаної площі.[1]
До XI–XIII століть автори віднесли одинадцять жител, одинадцять будівель та чотирнадцять господарських ям. Вісім жител і одна будівля були спалені. Ці числа показують масштаб зафіксованих руйнувань, але короткий опис не доводить, що всі споруди загинули під час однієї пожежі або конкретного нападу.[1]
Горн, прясла та браслети
Окремою знахідкою був гончарний горн. Ще один об’єкт автори назвали залізоплавильним зі знаком питання. Перше визначення подано впевнено, друге залишається припущенням: повідомлення не дає підстав перетворювати його на доведену металургійну майстерню.[1]
Серед речей каталог перелічує велику кількість кераміки, прясла, скляні браслети та побутові предмети. Так поруч зі слідами споруд постає матеріальний світ мешканців. Водночас цей перелік не встановлює, що кожну знайдену річ виготовляли саме в Городку.[1]
Життя до давньоруського городища
Найдавніші описані споруди — житло та яма доби бронзи. Зарубинецькі матеріали походять із двох жител, двох будівель і п’ятнадцяти господарських ям. Серед знахідок цього часу автори відзначили уламок імпортної червонолакової посудини та амфорний матеріал II століття до нашої ери — I століття нашої ери. Це інший горизонт життя, а не частина давньоруського господарства.[1]
За межами укріпленого майданчика існував посад. Під час власного огляду 1994 року Петрашенко і Козюба бачили в урвищі його культурний шар завтовшки до пів метра та лінзи об’єктів, зокрема з печиною. Вони також зафіксували інтенсивне руйнування краю посаду. Це спостереження стосується стану пам’ятки на час обстеження, а не сучасної оцінки її збереженості.[2]