Люди й двори
Похилевич навів два давніші підрахунки дворів: 103 у 1740 році та 240 у 1792-му. Для останнього року він також зазначив 1193 чоловіків і 1136 жінок. Такі відомості показують масштаби містечка в конкретних описах, хоча докладної методики обліку книга не пояснює.[1]
В іншій частині тієї самої довідки населення поділено за конфесіями: 3023 православних, 75 римо-католиків і 808 юдеїв. Це окремий набір відомостей із нарису середини XIX століття. Його не слід змішувати з чисельністю чоловіків і жінок, наведеною для 1792 року.[1]
Млини та ярмарки
Річка Мокрий Кагарлик утворювала в містечку два ставки з водяними млинами. Похилевич зафіксував їх як частину місцевого господарства, але не залишив у цій довідці відомостей про потужність, число працівників або обсяг помелу. Самі млини відомі тут насамперед як елемент опису містечка.[1]
Ярмарки привертали увагу автора великим напливом людей для продажу й купівлі худоби. Водночас конкретних ярмаркових дат або обсягів продажу Похилевич у нарисі Кагарлика не наводить.[2]
Що з’явилося 1858 року
Цукровий рафінадний завод спорудили 1858 року. Йдеться саме про рафінадне виробництво — так його визначив автор. Він окремо зазначив, що винокурний і пивоварний заводи та суконна фабрика існували раніше. Отже, нове підприємство доповнило вже різноманітне господарство.[2]
У сусідніх рядках Похилевич перелічив володіння маєтку, до яких належали й інші поселення. Наведена там земельна площа стосується всього цього комплексу, а не самого Кагарлика. Для історії містечка найнадійніші тут конкретні свідчення: водяні млини, торгівля худобою та названі види виробництва.[1][2]
