Речі, давніші за муровану резиденцію
У сезоні 2001 року під пізньосередньовічними нашаруваннями Л. І. Виногродська простежила темний шар із вугіллям. У ньому траплялися уламки посуду кінця XII–XIII століть, окремі фрагменти XIV–XV століть, частини скляних браслетів, кістяний гребінець та інші предмети. Дослідниця віднесла низку цих знахідок до давньоруського часу.[1]
Нижче було зібрано кераміку, визначену у звіті як скіфська та трипільська. Проте розкоп не вдалося довести до природного ґрунту без слідів людської діяльності: роботі завадила вода. Тому публікація засвідчує матеріали кількох епох, але не встановлює безперервного існування одного поселення від трипільського часу до замку.[1]
Рів під палацом
У 2005 році дослідниця продовжила вивчення рову, частини якого відкривали й у попередні сезони. На зведеному плані вони утворювали дугу, що охоплювала частину замкового подвір’я і заходила під мурований палац. Виногродська припустила, що цей рів відділяв невелику укріплену частину поселення — дитинець — від решти забудови.[2]
Авторка також запропонувала пояснення його засипання: рів міг утратити призначення під час будівництва замку, коли до нього потрапили будівельні відходи й кам’яна крихта. Високий рівень ґрунтових вод не дозволив розкопати його до дна. Отже, звіт показує співвідношення давнішого заглиблення та пізнішої споруди, залишаючи простір для уточнення дат і будівельних етапів.[2]
Чому важливе походження кожної знахідки
Серед матеріалів 2005 року були перепалені уламки трьох амфор, датовані авторкою XIII століттям за аналогіями з Херсонеса. Вони лежали в переміщеному шарі. Виногродська вважала ймовірним, що ґрунт перевернули під час земляних робіт 1960-х років, та пов’язувала амфори з можливим князівським погребом.[2]
Це розрізнення суттєве: дата посудини та припущення про її колишнє приміщення — різні висновки. Уламки підтверджують наявність відповідного матеріалу, але через переміщення ґрунту не дають прямого плану погреба. Подібно, фрагмент давньоруської плінфи — тонкої будівельної цегли — у звіті 2001 року став лише підставою припустити давній храм, який ще належало дослідити.[1][2]
Де закінчуються знахідки й починається версія про Кобудь
У публікації 2001 року Виногродська навела думку про зв’язок городища з літописним болохівським Кобудем. Підсумовуючи розкопки, вона допускала два пояснення руйнування поселення в середині XIII століття: татарський напад або дії Данила Галицького. У звіті 2005 року авторка вже розвивала версію про Кобудь і пов’язувала згарище з Данилом.[1][2]
Для читача важливо зберегти цю різницю між спостереженням та історичним поясненням. Кераміка, вугілля й рів описані як археологічні матеріали; назва городища та конкретні обставини його загибелі випливають з їхнього тлумачення й зіставлення з писемною історією. Наведені звіти дозволяють говорити про давніші шари під замком, не перетворюючи Кобудь на беззастережно встановлену попередню назву Старокостянтинова.[1][2]
